Розумний і дурень
«Розумний і дурень» — комедія на п'ять дій Івана Карпенка-Карого, написана 1885 року.
Цитати з п'єси
ред.Данило
ред.Невже правда записана тілько в Євангелії, а між людьми її нема?![1] — Запитує сам себе. Дія друга, ява VIII. |
Доброї душі, щирого серця, дружини вірної, а не багатства я шукаю! Де кохання, там згода є, там щастя! Хто задовольняється малим, у кого душа спокійна,— той щасливий, той багатий!.. Хто ж крутиться, як та в окропі муха, і раз у раз турбується, щоб більше де зірвать, ніколи той щасливим не буває… Такому чоловікові скілько не дай, йому все мало, він все голодний!.. Де ж тут щастя?[2] — Дія третя, ява V. |
Чисте серце — найкращий поводар, а розум часто блудить![3] — Дія третя, ява V. |
Михайло
ред.Серце, серце!.. А розум нащо? Загнуздай його розумом і поверни туди, де більш користі. Ти не маленька, щоб серцем тілько жить.[4] — До Мар'яни. Дія третя, ява IX. |
Удовиці, як молоді дівчата, до жартів ласі!..[4] — Дія третя, ява IX. |
Мар'яна
ред.Серце поводар? Сліпий це поводар![5] — Дія третя, ява VI. |
О, чому не встрілись раньше ми з тобою, коли ще молода була, коли у серці у моєму не тлів огонь, а полум'я палало, і розум спав, і жить хотілось тілько серцем?[5] — Про Данила. Дія третя, ява VI. |
Язик не кістка, вертіть ним можна як завгодно, а далі тпр-р-р![6] — Дія третя, ява IX. |
Аблакат
ред.Ну, прощай, бо мені ще треба до Харка заїхать. Вони побились з Митрофаном, так іск хоче пред'явить. Спасибі людям, |
Діалоги
ред.Михайло:Прийде неділя, то він тобі ні за холодну воду по хазяйству: візьме книжку й цілий день з нею провозиться! Чорт його знає, який він смак найшов у тих книгах? Я ж і сам грамотний, а книжки, про мене, нехай хоч і всі погорять! По-мойому, грамота потрібна, щоб вексель або розписку прочитать чи підписать договор, повістку від мирового, окладний лист, квитанцію прочитать, щоб, виходить, не общитали, а далі — це дурна примха. |
Каленик: Ні, ти мені скажи: що ти цікавого найшов у своїх книгах? Поки читав святе письмо, житіє святих, то воно, звісно, для душі спасеніє; а тепер якісь такі книжки почав читать, що зовсім одурів! По-твоєму, вже не сонце кругом землі ходе, а земля кругом сонця? Ну, то й не дурний же ти? |
Данило: Я так не можу хазяйнувати, як Михайло!.. |
Каленик: Я з чесності буду пухнуть від голоду, а другі будуть набивати кишені?! |
Михайло: З пісними я пісний, з скоромовними — скоромовний; хто що любить, любить же, звісно, не закажеш! Жиди не люблять сала, і дурні дражнять їх свинячим ухом! А я і сам тоді не їм вже сала, коли приходиться з жидами гендлювать. |
Мар'яна: Я слово подала… |
Про п'єсу
ред.Примітки
ред.- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 90
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 92-93
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 93
- ↑ а б Розумний і дурень, 1989, с. 98
- ↑ а б Розумний і дурень, 1989, с. 94
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 96
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 104
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 74
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 75
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 87
- ↑ а б Розумний і дурень, 1989, с. 88
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 95-96
- ↑ Розумний і дурень, 1989, с. 97
Джерела
ред.- Карпенко-Карий І. Драматичні твори / Вступ ст., упоряд. і приміт. Р. Я. Пилипчука; Ред. С. Д. Зубков. — Київ: Наукова думка, 1989. — 608 с. — ISBN 5-12-009281-0