Росли укупочці, зросли

«Росли укупочці, зросли...» — вірш відомого українського поета Тараса Шевченка.

Цитати ред.

Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!^[1]

Подай же й нам, всещедрий боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.^[1]

Шевченко Т. Г. Росли укупочці, зросли // Кобзар. — Київ: Дніпро, 1989. — С. 491. — ISBN 5-308-00287-8