Руданський Степан Васильович
український поет, перекладач (1834–1873)
Степа́н Васи́льович Руда́нський (*25 грудня 1833 (6 січня 1834), село Хомутинці, нині Калинівського району Вінницької області — †21 квітня (3 травня) 1873, Ялта) — український поет, перекладач, лікар.
| Руданський Степан Васильович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Лисий я, волосся спало,
Решта білая як сніг,
Недалеко моя яма,
Та я в яму ще не ліг;
Що збіліло — замалюю,
Ще й нового накуплю:
Полюби мене, дівчино,
То-то я тебе люблю.
- («Полюби мене»)
- Не кидай мене,
Моя чарочко!
Не жени мене
Ти, шинкарочко!
- («Не кидай мене…»)
- Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину,
Де покинув чорні очі…
Повій, вітре, з полуночі!
- («Повій, вітре, на Вкраїну»)
- Спи, дитя моє, ти життя моє!
Тільки щастя і долі!
Будеш цілий вік, як той чорний віл,
У ярмі і неволі!
- («Над колискою»)
- Та гей, бики! Чого ж ви стали?
Чи поле страшно заросло?
Чи лемеша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
- («Гей, бики!»)
- Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люде:
Святи її, хрести її —
Все свинею буде.
- («Свиня свинею»)
- Ти не моя, дівчино молодая!
І не мені краса твоя;
Віщує думонька смутная,
Що ти, дівчино, не моя!
(«Ти не моя…»)
- Нехай гнеться лоза,
А ти, дубе, кріпись,
Ти рости та рости,
Не хились, не кривись…
- («Нехай гнеться лоза…»)
- Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятелів мати.
- («Баба в церкві»)
- Що конина, то конина!
А щоб язик мала,
То вона б вам, добрі люди,
Всю правду сказала!
- («Циган з конем»)
- Що, не віриш?— Мені якось один не повірив,—
так я йому через те пику перемірив.
- («500 верст»)
Див. також
ред.
