Руденко Микола Данилович

Мико́ла Дани́лович Руде́нко (19 грудня 1920, с. Юр'ївка, нині Лутугинський район — 1 квітня 2004, Київ) — український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.

Руденко Микола Данилович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати Миколи Руденка

Безсмертя нації — у слові, А слово — Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків. — «Безсмертя нації — у слові...»

Та, незважаючи на втрати, На лайку й дорікання злі, Я слово буду гранувати, Щоб стало долею землі. Щоб за освяченим порогом, Де ера займеться нова, Воно й насправді стало Богом, Який у серці ожива. — «Безсмертя нації — у слові...»

Космонавт на Землю погляда, Материк далекий впізнає. Земле, хто твій поступ розгада І майбутнє визначить твоє? Ні дахів, ні вулиць, ні шибок Не помітно на тобі здаля. Як бабусин вовняний клубок, По орбіті котиться земля. — «ІЗ КОСМОСУ»

Світе, світе! Де в тобі кордон?.. То навіщо ж люди наплели Тих дротів і сотні мегатонн Загатили в атомні стволи?.. Тут, крім влади Сонця і зірок, Ані меж, ні повелінь нема. Там за слово чи за вільний крок — Куля в спину, табір чи тюрма. — «ІЗ КОСМОСУ»

Загрібають золото скупі, Сниться кров убивцям і катам. Тужаться диктатори тупі Власну велич виказать світам. Їм, убогим, навіть невтямки, Що не знає Космос жодних пут. Дихають безмежністю зірки… Де ти, справжній світе,— Там чи тут?.. — «ІЗ КОСМОСУ»