Силенко Лев Терентійович

Лев Силе́нко (1921–2008) — засновник Рідної Української Національної Віри (РУНВіри).

Силенко Лев Терентійович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	…Я вважаю, що в деяких обставинах ненависть благородніша за любов. Ненависть, народжена любов'ю до народу свого, благородніша за любов до катів народу свого.
	— «Мага Віра»

• Безвартісне життя того батька, який своїм життям принизив життя дітей і внуків.
• Безвартісне слово не є словом.
• Без щастя виконана праця має в собі дух нещастя.
• Віра в себе — таїна життєвих успіхів.
• Живи для добра Вітчизни, щоб твій народ знав, що ти жив.
• Людина сильна силою свого народу.
• Людина така, яке в неї мислення.
• Ти є той, кому поклоняєшся.
• Поклоняєшся чужим духовним істинам — значить, ти чужовір.
• Що варта віра без волі?
• Відвага — прикмета щасливої душі.
• Людина, яка не любить Вітчизну, втратила все.
• Чужа Воля — неволя.
• Тим, які понад усе ставлять слово, кажу: слово безплідне, якщо воно не має Мети.
• Слава, збудована на Виконанні розпоряджень чужого авторитета, стає сміттям, гряззю.
• Що більше в народі байдужих «я», то трагічніша доля народу.
• Людина, яка не вірить в себе, не може бути достойною.
• Утратиш віру в себе — значить, шлях твого життя не твій.
• Коли ти маєш родичів, які тебе народили фізично, але не маєш родичів, які тебе народили духовно, ти напівнароджена людина.
• Коли ти не живеш для добра Вітчизни, значить, ти робиш своїх дітей сиротами.
• Ще ніхто собі щастя не створив, забувши Рідну Матір.
• Коли вороги твоєї Вітчизни або твого вірного прия-теля вимагають від тебе правди, вони її недостойні.
• Найкращий спосіб обороняти свої скарби — це мудро їх збагачувати.
• Коли твоє особисте і національне «я» залежатиме від чужоземного «я», значить, ти людина рабського «я».
• Хто пристосовується до чужого «я», той відстосовується від рідного.
• Могутній той народ, який має синів, об'єднаних Любов'ю до Вітчизни.
• Людина, віддано й розумно закохана у Відвагу, звідує таїни щастя людського.
• Серця людські завжди належали відважним.
• Май Відвагу вибачити тому, хто кривдив тебе по глупоті.
• Не володіючи Відвагою, не вирушай у дорогу відважних: живи і працюй там, де Відвага не потрібна.
• Народ, який звик до невільницького розуміння Справедливості, боротися за волю не здатний.
• По-чужому осправедливлений народ не є народом — є людністю без власного духовного обличчя.
• Хто по-чужому справедливий, той по-рідному несправедливий.
• Якщо людина зрадила чесність, якою дорожила, то це означає, що вона зрадила себе.
• Краще вмотивований той погляд, який моральніший.
• Мати-Природа стоїть на боці сильних: слабких не любить, щоб світ не був слабкий.
• Воля без Мети — дитина без майбутнього.
• Коли у твоїй родині не твій дух панує, то ти раб у своїй рідній хаті.
• Чуже не стане рідним від того, що ти його рідним називаєш: у чужому зміст чужий.
• Чужі віри — чужа Любов.
• Хто любить усіх, той не здатний відрізнити злодія від добродія, не здатний відрізнити сина Вітчизни від зрадника Вітчизни.
• Той, хто любить усіх, є малої думки про свою Любов або — нікого не любить.
• Щастя там, де пристрасть.
• Хто має випрохану Волю, той утратив гідність.
• Заздрістю ніхто себе не ощасливив, не збагатив.
• Вороги твого народу — твої особисті вороги.
• Чим людина самодисциплінованіша, тим вільніша.
• У раба точність вимушена.
• Отримає той, хто дає.
• Кожна частина Землі є центром Землі.
• Любов до Вітчизни — пристрасна й світла — жаріє тільки в пристрасних і світлих душах.
• Без Любові до Вітчизни не можна відчути щастя бути сином Вітчизни.
• Справа не в Справедливості, а в ідеалі Справедливості.
• Бій іде не між Справедливістю і несправедливістю, а між двома ворожими Справедливостями.
• Є авторитетним той українець, який з приємністю виконує розпорядження, отримані від українського авторитета, не підлеглого чужим авторитетам.
• Хто зневажливо ставиться до Дисципліни, той стає жертвою життєвих невдач.
• Недисципліновані люди ніколи не перемагали дисциплінованих.
• Борися за життя: будь майстром свого «я».
• Там, де немає морального самовдосконалення, немає самопізнання.
• Щоб поневолити людину, треба її Мислення спрямувати на невільничий шлях.
• Якщо плоди чужого Мислення вартісні, вільно ними користуйся: вони мають служити тобі. А не ти їм.
• Волі не має той, хто навчений неволю звати Волею.
• Хто почуває себе вільним тоді, коли в столиці Вітчизни панує чужа мова, діють накази, прислані з чужини, той неповноцінна людина.
• Любов до Вітчизни квітне кров'ю на прапорах Вітчизни.
• Безумство залюблених у Вітчизну — мудрість національної волі.
• Образа — овоч глупих людей. Не споживай його.
• Хто не вміє ненавидіти ворогів, той не вміє любити приятелів.
• Коли є фронт, непослідовні повинні у тилу пасти стада і бути під наглядом послідовних.
• Дерево, яке втратило зв'язок з коренем, стає погноєм для того дерева, яке живе з коренем своїм.
• Хто постійно журиться, щоб не померти, той осмертнює життя своє.
• Любов до Вітчизни має право бути такою, якою їй хочеться. Їй хочеться ненавидіти ворогів Вітчизни: о, святе її хотіння!
• І воля квітне в праці, а неволя — в бездіяльності.
• Хто, живучи в рабстві, щастя знайшов, має рабське щастя.
• З крові безумно залюблених у Вітчизну, як з іскри, загорається в народі хотіння мати свою державу.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001