Слісаренко Олекса Андрійович

український поет і прозаїк

Олекс́а Андрі́йович Слісаре́нко (справжнє прізвище Сні́сар; 1891 — 1937) — український поет і прозаїк.

Слісаренко Олекса Андрійович
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.

Видавничому Товариству Час для словника українських письменників (4 липня 1918 р., м. Київ)

ред.
  •  

Під час революції будучи у 51 гарматній брігаді дівізіонним ад'ютантом, з'організував у сій бригаді військове Товариство головою якого і був обраний.
В осени 1917 року був обраний Головою Армійської Виконавчої Ради 1 армії та головою Національного блоку ції ж армії[1].

  •  

Перші поезії свої видруковав у журналі «Рілля» листопаду 1911 року, будучи ще в Хліборобській школі. На протязі 1912 друковався в журналах: «Літер[атурно]-Наук[овий] Вістник», «Рідний Край», «Сніп», «Село», «Дніпрові Хвилі», «Засів».
З 1913. аж до 1917-го майже ніде не друковався тай писав дуже мало завдяки прикрим життьовим обставинам[1].

  •  

У 1917 р. почав знову друкуватись у «Проміні», а останніми часами виключно свої поезії поміщаю в «Шляху» та почасти «Л[ітературно]-Н[ауковому] Вістнику».
Окремої книжечки поезій не видавав.
У сей час перебуваю в Київі, шукаючи заробітку[1].

З Автобіографічної новелі (1929 р.)

ред.
  •  

Моє дитинство закрилося юністю, сповненою напружених шукань і невсипущої праці. Я ріс, далекий од своєї сім'ї, в колі прекрасних товаришів, спочатку убогій Кучерівській сільськогосподарській школі на Курщині, а згодом в одній із кращих шкіл на Україні — «Харківській хліборобській школі». В цій школі мене оточували не тільки хороші культурні товариші, а й прекрасні педагоги, з яких я з особливою приємністю згадую Павла Івановича Тиховського, що зміцнив у мені любов до літератури своїми талановитими лекціями, позбавленими тогочасного казенного обскурантизму, та вихователя Петра Олександровича Євецького, що присвятив все своє життя цій славній школі[2].

З поезії

ред.
  • Всі ми розіп'яті на хрестах,
    Всі ми покриті ранами.
    Заповідано нам жорстокий шлях
    Злими коранами.[3]
(«Пам'яті Г. Михайличенка»)

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3