Сонце та її квіти

Ти пішов, але я як і раніше хотіла тебе, хоча заслуговувала на того, хто сам захотів би залишитися. Чому лише коли історія закінчується, ми починаємо все у ній все розуміти?

Любов не виглядає як людина. Любов – це наші вчинки. Любов – це коли віддаєш усе, що можеш, навіть якщо це найкращий шматок пирога. Любов – це розуміння: ми можемо нашкодити один одному, але робимо все, що в наших силах, щоб цього не зробити. Любов – це смакування всіх видів солодких радостей, яких ми гідні.

Ненавидіти простіше, але любов потребує сил. До кожного вона приходить, але не всі з нею справляються.

Ти запитав, чи ми ще можемо бути друзями. Я відповіла, що бджола, яка поцілувалася з квіткою, не бажає потім задовольнятися листям.

Нам потрібно більше любові не від чоловіків, а від самих себе та один від одного.

Я створена з води, тому, звісно, ​​хвилююся.

Довіряй своєму тілу, воно реагує на правильне і неправильне краще ніж твій розум.