Сонячна машина
«Сонячна машина» — перший український науково-фантастичний та утопічний роман Володимира Винниченка.
Цитати
ред.Візьміть ви ще одну найхарактеристичнішу рису людини. Пам'ятки старовини нам доносять, що все світорозуміння людей вічно й скрізь, усіма віками, по всій планеті стояло під знаком етичного дуалізму — добра й зла, святости й гріха. Для боротьби з гріхом у них існували навіть цілі організації фахівців — жерці, ченці, армії спасіння, професори теології й таке инше; так само, як були цілі організації професійних грішників — проститутки, злодії, депутати. Все життя цих істот було густо обтикане заповідями, приписами, законами, правилами, судами, тюрмами, поліціями. Все це мало захищати людство від злочинств і гріха. Порівняйте ж тепер із богами: ні гріхів, ні злочинств, отже, ні судів, ні поліцій, ні тюрем у них ніколи не було. А в нас? Будь ласка, знайдіть мені не то що в Берліні, а в усій Європі чи Америці хоч одного арештованого, хоч одного поліціянта, хоч одну проститутку, злодія чи депутата. Будь ласка![1] |
Насамперед звірі страшенно правдиві. Вони не брешуть, уже хоча б через те, що не вміють говорити, а відомо ж, що слова людейна три чверті служать їм для брехні, щоб ховати те, що вони думають і роблять[2] |
(…) нове завсігди заступає старе. Більше того: нове виконує ще й своє призначення[3] |
— (…) Тут, Сузанно, в цін коробці лежить смерть усіх богів і дияволів. |
Хто йде до великої мети, ваша величносте, той не повинен спотикатись об маленькі почуття. Ваша величносте! Великим людям життя цілих народів служить тільки матеріалом їхньої великої творчості[5] |
Примітки
ред.- ↑ Сонячна машина, 1989, с. 435
- ↑ Сонячна машина, 1989, с. 35
- ↑ Сонячна машина, 1989, с. 66
- ↑ Сонячна машина, 1989, с. 326
- ↑ Сонячна машина, 1989, с. 245
Джерело
ред.- Винниченко В. К.. Сонячна машина: Роман / Післямова Павла Федченка. — К.: Дніпро, 1989. — 619 с. — ISBN 5-308-00538-9