Софокл

Софо́кл (грец. Σοφοκλης, близько 496–406 до н. е.) — давньогрецький трагік, драматург, один із трьох найвизначніших трагічних поетів класичної Греції, який займає за часом життя і характером творчості місце між Есхілом та Еврипідом.

Софокл

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

• Багато великого є на світі, але нічого більшого немає за людину.
• Багато говорити і багато сказати — не одне й те ж саме.

В

• Великі справи не творяться відразу.
• … Від кохання народжується кохання.

Ж

• Життя людей, які ні про що не думають, найприємніше.

К

• Кого Бог хоче погубити, того він спочатку позбавляє розуму.

Л

• Мудрість — рідна мати щастя.

Н

• На тих, хто помилився ненавмисно, сильно не гніваються.

С

• Слухай і мовчи.
• Спішна порада веде нас дорогою зла.

Я

• Який страшний може бути розум, якщо він не служить людині.

Джерела

• Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
• Мудрість віків: вибр. афоризми/упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 13.

• Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 160.