Довженко Олександр Петрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 47:
== Н ==
{{Q|Цитата = Наближається голод. Вимре не один десяток мільйонів людей. Загине половина мого нещасного народу на багатій нещасливй землі. А решта плазуватиме в жебрацтві. [...] Живем і багатієм, плазуючи вперед до голодного царства, думаючи, що обдурили весь дурний світ{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=67}}
|Коментар = 30 жовтня 1946 року.}}
* Навчіть поважати, шанувати й любити людську особистість, виховайте у молодих [[повага|повагу]] до старших, хоча б до батьків, і кладовища самі прикрасяться.
* Найважче знати, що не треба знімати…
Рядок 73:
== Т ==
{{Q|Цитата = Таке ось каліцтво: голова з вищою освітою, серце з нижчою, а шлунок темний і потребує много харчу і напоїв.}}
{{Q|Цитата = Таким чином, або треба переходити всьому культурному процесу зверху до низу на [[Українська мова|українську мову]], або бути послідовним і кінчати [[Українська література|українську літературу]] і не ставити письменників у жахливе, незавидне, складне становище, яке не має собі подібного, мабуть, у всьому світі, в жодного народу, що поважає себе, і уряду, що поважає свій народ{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=67}}
|Коментар = 11 жовтня 1952 року.
}}
{{Q|Цитата = Там, де виховують рятуватись, не перемагають.}}
Рядок 81:
}}
{{Q|Цитата = Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Все, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=227}}.}}
{{Q|Цитата = Тяжко і тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, що возрадуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це [[правда]]. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=225}}
Коментар = 26 листопада 1943 року.}}
== У ==
Рядок 109:
{{Q|Цитата = На екрані нема ні підкресленого гриму, ні умовності декорацій, апарат фіксує реальний світ — землю, воду, небо, у фільмі фігурують тварини, пташки, і діти у всій своїй безпосередності, і артисти, які пам'ятають про необхідність бути вірними правді природи, пташок і дітей. Тому іноді й сіре, невиразне слово кінодраматурга може проскочити непоміченим у цьому потоці, як певна видимість правди. Тут мимоволі напрошується неправильний висновок: ну й чудесно; коли з цих причин убоге, невиразне слово, власне, мало шкодить фільмові, тим краще для кінодраматурга.
Ні, навпаки, тим небезпечніше і шкідливіше воно. Якщо кінодраматургові дозволяється для сценарію майбутнього фільму використати приблизно вдвоє менше слів, ніж драматургові театру для п'єси і якщо його слово має в кіно такі засоби «захисту та маскуванння», яку ж вимогливість до слова, яку творчу пильність і глибоку увагу до нього треба виявити, скільки праці й таланту треба докласти, щоб десятки мільйонів глядачів, що вчаться у кіно жити в незрівнянно більшій мірі, ніж ми іноді думаємо, удосконалювали б свій смак, свою культуру, а не навпаки<ref>Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.195</ref>!}}
== Про Олександра Довженка ==
{{Q|Цитата = Довженко був увесь, як відкритий нерв. У нього було майже чаклунське відчуття на людей, на їхню душу, на їхній настрій. Можливо, тому він часто бував надзвичайно знервований і роздратований. Більше за все він не любив, щоб хтось стояв у нього за спиною. [...]
Можливо, для того, щоб заспокоїти нерви, що трошки розгойдалися, він часто (наскільки це було можливо) їхав до себе на дачу і довго ходив там серед сосен і ялиночок, вдихаючи запах хвої і неперестанно поглядаючи на землю{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=360}}.|Автор = Василь Левін
}}
{{Q|Цитата = Олександр Довженко напрочуд точно добирав артистів на ролі, і не тільки за принципом зовнішньої схожості і психологічної відповідності ролі, образу, але навіть за якимось внутрішнім невловимим національним характером, особливо важливим в цій картині. Росіяни, українці, латиші — всі актори виглядали у нього справжніми американцями, французами, англійцями{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=360}}
|Коментар = Зі спогадів про фільм «Сумка дипкур'єра».
|Автор = Василь Левін
}}
{{Q|Цитата = Цікаво, що Довженко під час здачі «Івана» (1932, Москва), коли йому закинули, що він не вміє працювати з акторами (А. Роом), відповів тоді: «А чорт його знає, може й не вмію. Актори дуже важкий народ. Я до них підлещуюсь. я їх обманюю, я їх люблю, але{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=322}}...»
|Коментар = З листа до М. М. Коваленка
|Автор = Петро Масоха
}}
== Примітки ==
| |||