Довженко Олександр Петрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
доповнення |
||
Рядок 17:
* Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий — зорі. Що кому.
* [[Дитинство]] дивується. [[Молодість]] обурюється. Тiльки лiта дають нам мирну рiвновагу i байдужiсть.
{{Q|Цитата = Досі не можу дивитися на похорони. Проте вони з’являються у всіх моїх сценаріях та фільмах, бо питання життя і смерті вплинуло на мою свідомість, коли я ще був дитиною, і залишило слід на всіх моїх роботах{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=}}.}}
* [[Дурень]] — не обов'язково Іванушка-дурачок. Дурень нині часом закінчує два факультети, займає високі посади, має ордени, партстаж. Він часом здається зовні ніби звичайною людиною.
Рядок 144 ⟶ 145:
== Про Олександра Довженка ==
{{Q|Цитата = Він так ніколи і не діждався належного пошанування як у своїй країні, так і за її межами, більшою мірою через те, що його палкі, пантеїстчні, фолькльорні фільми розкриваються більше як ліричні вірші, переходячи від однієї строфи до іншої, аніж як наративи, де дія розвивається від параграфа до параграфа чи від розділу до розділу<ref>[https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1356 Західні дослідники про творчість Олександра Довженка]</ref>.
|Коментар = «Життя і смерть — ландшафти душі. Кіно Олександра Довженка» ({{lang-en|Life and Death-Landscapes of the Soul. The Cinema of Alexander Dovzhenko}})
|Оригінал =
|Автор = Джонатан Розенбаум
}}
{{Q|Цитата = Довженко був увесь, як відкритий нерв. У нього було майже чаклунське відчуття на людей, на їхню душу, на їхній настрій. Можливо, тому він часто бував надзвичайно знервований і роздратований. Більше за все він не любив, щоб хтось стояв у нього за спиною. [...]
Можливо, для того, щоб заспокоїти нерви, що трошки розгойдалися, він часто (наскільки це було можливо) їхав до себе на дачу і довго ходив там серед сосен і ялиночок, вдихаючи запах хвої і неперестанно поглядаючи на землю{{sfn|Довженко без гриму|2014|с=360}}.
|Автор = Василь Левін
}}
{{Q|Цитата = Довженко був частиною героїчного періоду радянського кіно, для якого найвищим потенціалом фільму був монтаж, і його монтажні послідовності приголомшують (насамперед — чергування урожаїв у «[[Земля (фільм)|Землі]]»). Вони спрямовують до звичного стилю Довженка, який наділяє інтенсивністю кожен кадр, де є внутрішній рух і незалежність від контексту, який легко впізнати, на відміну від робіт його сучасників. У кожному кадрі, який він створив, Довженко пристрасно наполягав на дивовижності свободи кіно у фрагментах часу та простору<ref>[https://ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=1356 Західні дослідники про творчість Олександра Довженка]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Кріс Фуджівара
}}
{{Q|Цитата = Довженко встиг опинитися в кіно своєчасно, коли ще не зачинились двері перед експериментаторами. Він прагнув знімати так, як диктувала власна уява, незважаючи на протести спеціалістів, зокрема оператора Бориса Завелєва, які переконували, що «так не можна»{{sfn|"Звенигора": оволодіння історичним часом|2015|с=17}}.
|