Так, але…: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Вікіпедія}} '''«Так але…»''' — книга письменника Прохасько Тарас Богданович|Тараса... |
доповнення, вікіфікація, оформлення, зовнішні посилання |
||
Рядок 1:
{{Вікіпедія}}
'''«Так але…»''' — книга письменника [[Прохасько Тарас Богданович|Тараса Прохаська]] та художниці Олени Придувалової. Видавництва «Meridian Czernowitz», видана в 2019 році. Книга року BBC 2019 в номінації «Есеїстика». [[Національна премія України імені Тараса Шевченка]] за 2020 рік.
== Цитати з книги ==
{{Q|Цитата = Коли [[світло]] є самим часом, то [[вода]], розподілена в опадах, — його мірилом. Що простіше життя у певному регіоні, то визначенішим є графік опадів. [[Життя]] просте там, де є сезон дощів. Або там, де [[дощ]] так чи інакше є щодня.<ref name="ins">[https://inspired.com.ua/creative/books/10-tsytat-z-novoyi-zbirky-eseyiv-tarasa-prohasko-tak-ale/ 10 цитат з нової збірки есеїв Тараса Прохаська «Так, але …»]</ref> }}
{{Q|Цитата = Один з моїх прадідів написав книжку, особливою принадою якої є [[епіграф]]и-цитати до кожного розділу. Мені ще з дитинства найбільше подобалися два: «без різноманітності нема приємності» і «кожен має свою методу».<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = У кіні про Штірліца є файний момент, коли генерал Мюллер, відкрившись перед Штірліцом, який, навпаки, залишився зашифрованим, каже: у наш час не можна вірити нікому, навіть собі… мені можна. Адже проблема [[довіра|довіри]] саме у цьому полягає: сумніватися у власному знанні, сумніватися у знанні себе, а тому потребувати того, хто б міг пояснити не так те, що відбувається у світі, і навіть не закономірності його сприйняття, як те, що відбувається зі мною, який я і чого мені потрібно.<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Все любе зникає, щось прийнятне оновлюється. Борючись за щось, воюєш проти когось. Старий світ все більше віддаляється і перестає бути життєво необхідним. Знову, як якийсь консервативний черв, шукаєш решток, у яких почуваєшся сродно. Намагаючись примиритися із загальними законами еволюції.<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Просторова [[уява]] — це талант, який є доволі рідкісним. Тому так важливо зміщувати візир. Висота – найкращий спосіб розширення рамки. Навіть тоді, коли йдеться про кілька метрів, про кількадесят сантиметрів. Їдучи у високому автобусі, переживаєш ландшафти, недосяжні із седана. Своє місто я по-справжньому охопив аж тоді, коли до тисяч проходів усіма закапелками, накладань їх на мапи і макети, вилізання на найвищі дахи і вежі додався годинний політ на спортивному літачку.<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Чи то через тих, хто мене виховував, чи через власні фонетичні вади, але я не можу вимовити слова «[[балкон]]», вимовити з твердим «л», навіть із київськими українськомовними бандитами не вдавалося сказати інакше, тільки «балькон», як і «лямпа», може, саме тому співжиття з бальконами було таким любовним і лагідним, може, тому усі балькони такі привітні, бо їм треба цього м’якого «л».<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Мало хто здатний жити настільки усвідомлено, щоб раціонально підтримувати чистоту у всіх відношеннях. Здається, що честолюбство взагалі тримається не на тому, чого хочеш досягнути, а на тому, чого не можеш витримати. Тобто на страхові чогось, що тебе тривожить. Тим часом занечищеності, яка не межує з фобією, можеш навіть не зауважувати.<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Починаючи від народження у пологовому будинку, легша або гостріша в’язнична атмосфера супроводжує наших людей впродовж цілого життя. Дитячі садочки, школи, лікарні, поліклініки, бюрократичні установи, армія, залізниця, суди, міліція-поліція, комунальні служби, морг і цвинтар — все побудоване за законами, в яких головним принципом є [[Презумпція невинуватості|презумпція винуватості]]. У кожному разі ти вже винен, щойно переступаєш поріг будь-якої із цих установ.<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Оскільки ми живемо у [[мова|мові]], то саме там потрібно, можна, варто шукати щастя. Бо саме там воно і є. Тож тільки перебуваючи у мові, його можливо переживати. А єдиною одиницею, в якій перебуває буття, є речення. [[Речення]] роблять зі світу буття, яке і є щастям. Життя речень виконує у бутті таку саму функцію, як обмін речовин, метаболізм в існуванні органічної матерії. Для якісного буття необхідний налагоджений реченнєвий обмін. Маючи доступ до атомів-слів, ми можемо поглинати світ у вигляді сполук-речень. Ми ж їх можемо розщеплювати, перетворюючи на ріст. І ми їх мусимо синтезувати самі.<ref name="ins"/> }}
{{Q|Цитата = Легко любити того, хто добре, мудро, потрібно, доречно, помічно говорить. Тяжче любити немову.<ref name="ins"/> }}
== Примітки ==
{{reflist}}
| |||