Грицак Ярослав Йосипович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон |
доповнення, оформлення |
||
Рядок 4:
== Цитати ==
{{АБВ}}
{{Q▼
== В ==
| Цитата = ''(про [[українсько-російські відносини]])'' Ми розійшлися назавжди, тому «єдності братніх народів» більше не буде. Але колись все-таки ми повинні будемо шукати примирення. Як Франція примирилася з Німеччиною чи Німеччина — з Польщею. Ці країни воювали між собою впродовж сотень років, але знайшли в собі сили примиритися. Як потім виявилося, для обопільної користі.▼
{{Q|Цитата = Від недавнього часу – після 1991 р., а ще більше після 2004 р. – ми живемо у суспільстві, де не просто все швидко міняється – а де все міняється швидше і швидше. Наше «я» потребує і пристосування до цих змін. Інакше є загроза впасти у шизофренію – тобто у розходження між тим, як ми уявляємо себе, а тим, ким насправді ж є. Нам конче треба зрозуміти, що ж з нами відбувається. А для того нам треба вияснити, які структурні обмеження чи, навпаки, переваги накладає на нас наше минуле<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
{{Q|Цитата = Відповідальні історики на місці зруйнованих мітів зобов’язані зводити нові конструкції, що в чесний спосіб пробують пояснити наше колективне «я»<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
== Д ==
Я вважаю цей факт [примирення України з Польщею] найбільшим досягненням України за останні 25 років. Бо як його наслідок Європа отримала можливість розширення на схід, а Україна — сильного союзника й адвоката всередині європейської спільноти. Польща довела, що за відмовою від постімперських пережитків йде стрімкий розвиток. Вони визнали, що [[Львів]] — це українське місто, а Вільнюс — литовський. Крапка. Росія від своїх постімперських комплексів не позбулася і тому шанси на реформи там не високі.▼
{{Q|Цитата = Деякі книжки потребують премії за те, щоб вони ніколи не були написані. Уявіть, який був би сьогодні світ, коли хто-небудь дав Гітлєрові величезну премію, щоб він ніколи не написав «Майн Кампф» – або взагалі не брав у руки перо, а просто малював свої картини. Або ж: нехай би хтось заплатив Ленінові гроші за те, щоб той замість писати свою книжку «Что делать?» написав іншу під заголовкам «Не надо ничего делать»<ref name="ji-magazine">[http://www.ji-magazine.lviv.ua/Promovy_laureativ_premii_Antonovychiv/Hrytsak.htm Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Ярослав Грицак]</ref>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
== Є ==
{{Q|Цитата = Є добра порада: якщо не розумієш чогось, пробуй розширити контекст. Шукай за подібними випадками, що траплялися з кимось іншим. Українському історикові робити це досить легко: історія України повна таких випадків<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
== І ==
{{Q|Цитата = Історики думають у масштабах десятків, а навіть сотень років. З цієї перспективи я є досить спокійним, а навіть оптимістичним щодо українського майбутнього: Україна вийшла зі зони найбільших історичних катастроф і хоч повільно, але впевнено рухається вперед<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
{{Q|Цитата = [[Історія]] є заручницею [[політика|політики]], а в політиці виграє той, хто голосніше і красивіше скаже<ref name="zik"/>.
== Л ==
{{Q|Цитата = Людство не може жити без [[Міф|мітів]]. Під мітом розуміємо тут не свідому брехню чи красиву казку. Міт у найширшому розумінні є сукупність підставових й глибинних переконань, над якими ми не замислюємося, а які нам пояснюють наше місце в світі. Якщо вдатися до образу, міти є як дороговкази на будинках чи стовпах – вони кажуть, куди і як нам йти. І ми не замислюємося, хто і коли ці дороговкази написав і прибив, що було на тому місці раніше, – ми автоматично йдемо туди, куди вони показують<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
== М ==
▲{{Q
▲ | Цитата =
▲Я вважаю цей факт [примирення України з Польщею] найбільшим досягненням України за останні 25 років. Бо як його наслідок Європа отримала можливість розширення на схід, а Україна — сильного союзника й адвоката всередині європейської спільноти. Польща довела, що за відмовою від постімперських пережитків йде стрімкий розвиток. Вони визнали, що [[Львів]] — це українське місто, а Вільнюс — литовський. Крапка. Росія від своїх постімперських комплексів не позбулася і тому шанси на реформи там не високі.<br/>
Я історик, а не [[пророк]]. Тому не можу назвати вам точний час. Але, припускаю, для початку потрібно, щоб Росія зазнала поразки у [[війна|війні]]. Так як поки ще росіяни не відчувають масштабів катастрофи і багато хто думає, що їхня країна на вірному шляху. Ніхто не мириться з доброї волі, до цього мають примусити обставини.<ref>{{Cite web
| url = http://zik.ua/ua/news/2015/02/13/grytsak_yednosti_dvoh_bratnih_narodiv_ukrainy_i_rosii_bilshe_ne_bude_564231
Рядок 17 ⟶ 40:
| archivedate = 2015-02-17
}}</ref>
| Коментар = (про [[українсько-російські відносини]])
| Оригінал =
| Автор = }}
{{Q|Цитата = Щодо [[Волинська трагедія|Волині]], то з високим рівнем правдоподібності, це був акт з геноциду. І головну відповідальність за нього несе українська сторона. Я давно висловлював цю точку зору і зараз не збираюся її переглядати<ref name="zik">[https://zik.ua/news/2018/07/11/yaroslav_grytsak_pro_volyn1943_vdavaty_shcho_vynna_lyshe_odna_storona__tsynizm_1363707 Ярослав Грицак про Волинь-1943: Вдавати, що винна лише одна сторона – цинізм або наївність]</ref>. }}▼
== О ==
{{Q|Цитата = [[Український націоналізм]] мав доброго учителя – [[польський націоналізм]]<ref name="zik"/>. }}▼
{{Q|Цитата = Особиста ідентичність та ідентичності твоєї спільноти належать до підставових цінностей. Люди можуть досить легко узгоджувати свої інтереси. Вони, однак, готові розірвати один одному горло, коли заходить мова про цінності. А тому зрозумілою є наша роздратована реакція у тих ситуаціях, коли наше «я» чує себе загроженим чи зрадженим «іншістю»<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
== П ==
{{Q|Цитата = [[Політика]] безвідповідального вживання історії стала офіційною політикою [[Польща|Варшави]]. Це відбувається не лише по відношенню до українців, але також по відношенню до євреїв, до німців<ref name="zik"/>.
== У ==
▲{{Q|Цитата = [[Український націоналізм]] мав доброго учителя – [[польський націоналізм]]<ref name="zik"/>.
{{Q|Цитата = [[Українці]] мають відповідальність у короткій перспективі, за те, що конкретно сталося у 1943 році. Натомість [[поляки]] мають відповідальність у ширшій історичній перспективі, тим, що, як сильніша сторона вони спровокували ситуацію, за якої такий конфлікт став не те що можливим, але дуже ймовірним. Тому тут відповідальність є спільна, але звичайно не рівна. Але вдавати, що одна сторона винна, а друга невинна, це або цинізм, або наївність<ref name="zik"/>. }}
▲{{Q|Цитата = [[Історія]] є заручницею [[політика|політики]], а в політиці виграє той, хто голосніше і красивіше скаже<ref name="zik"/>. }}
== Щ ==
▲{{Q|Цитата = Політика безвідповідального вживання історії стала офіційною політикою [[Польща|Варшави]]. Це відбувається не лише по відношенню до українців, але також по відношенню до євреїв, до німців<ref name="zik"/>. }}
▲{{Q|Цитата = Щодо [[Волинська трагедія|Волині]], то з високим рівнем правдоподібності, це був акт з геноциду. І головну відповідальність за нього несе українська сторона. Я давно висловлював цю точку зору і зараз не збираюся її переглядати<ref name="zik">[https://zik.ua/news/2018/07/11/yaroslav_grytsak_pro_volyn1943_vdavaty_shcho_vynna_lyshe_odna_storona__tsynizm_1363707 Ярослав Грицак про Волинь-1943: Вдавати, що винна лише одна сторона – цинізм або наївність]</ref>.
== Я ==
{{Q|Цитата = Якщо придивитися до українських дискусій, то неважко помітити, що в центрі їх часто стоїть [[історія]]. До історії звертаються не лише публіцисти чи політики, але навіть економісти. Було би нечесно і безвідповідально, коли би фахові історики – чи то з почуття академічного пуризму, чи з власного снобізму – стояли осторонь цих дискусій. Власне мої книжки є спробою пояснити, що з нами відбувається. Вони насправді не тільки і не стільки про наше минуле, скільки матеріал для роздумів про самих нас і про наші часи<ref name="ji-magazine"/>.
| Коментар = З лекції, виголошеної на врученні Нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Львів, 27 жовтня 2007р.}}
== Примітки ==
{{reflist|2}}
{{Лауреати премії Антоновичів}}
| |||