Панченко Володимир Євгенович: відмінності між версіями

{{Q

| Цитата = [[Українізація (1920—1930-ті)|Українізація, що велася з 1923 р.]], як рентгенівське проміння, висвітлила дражливість питання про те, наскільки українське суспільство готове бути Україною. «Рентгенограма» Миколи Куліша безпомильна: реакція персонажів його комедії на запровадження української мови практично один до одного збігається з тим, що маємо в обставинах незалежної України.{{sfn|Неубієнна література|2007|с=232}}

{{Q

| Цитата = Попередником Мокія у драматургії М. Куліша був «майже комсомолець» Микитко з «Комуни в степах» — щирий, наївний, сповнений революційного ентузіазму хлопець, мова і мислення якого буквально насичені пропагандистськими гаслами. В обох — і в Мокія, і в Микитки — лозунг витискує самостійну думку. Відбувається міфологізація свідомості людини.{{sfn|Неубієнна література|2007|с=233}}

{{Q

| Цитата = Тьотя Мотя з Курська змальована М. Кулішем блискуче: перед нами — живе втілення україножерства. Чимало реплік тьоті Моті — це своєрідна класика, варта того, щоб її було занесено в майбутню енциклопедію великодержавної пихи.{{sfn|Неубієнна література|2007|с=233}}

{{Q

| Цитата = Прикмети українофобства (починаючи від зневажливо-зверхнього тону до демагогічної аргументації) так точно схоплені М. Кулішем, що й нині, слухаючи недоброзичливих до української незалежності людей, раз у раз упізнаєш у їхніх словах і манерах синдром усе тієї ж Кулішевої тьоті Моті з Курська.{{sfn|Неубієнна література|2007|с=233-234}}

{{Q

| Цитата = Те, що в Мотрони Розторгуєвої на язиці, в опонентів М. Куліша було на умі. [[СРСР]] був для них просто маскуванням ідеалу «єдиної, неділимої великої Росії». Куліш це розумів, бачив. І комедію свою він писав як «лінгвістичний гротеск», покликаний демаскувати новітній, уже в радянській обгортці, синдром великодержавництва.{{sfn|Неубієнна література|2007|с=234}}

 

== Примітки ==

 

== Джерела ==

 

[[Категорія:Автори-П]]