Леся Українка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 328:
| Коментар = там само
| Автор = Ізидора Косач}}
{{Q|Цитата = Справжня її сила, те, чим вона важлива європейській, світовій культурі, її інновація і революція, те, без чого історія жіночої літератури на планеті Земля не може бути по праву відчитана, — це її двадцять драм; двадцять одна насправді. «Шекспір в спідниці». І це й відповідь на питання, як її пропагувати, як про неї розповідати іноземцям<ref name="lb">[https://lb.ua/culture/2021/02/25/478533_oksana_zabuzhko_nema_sposobu.html Оксана Забужко: «Нема способу "оживити" національного класика, не читаючи його»]</ref>.
|Коментар =
|Автор = [[Забужко Оксана Стефанівна|Оксана Забужко]]}}
{{Q|Цитата = Касандра Лесі Українки, як і всі її жіночі характери, позбавлена віктимності в старому патріархальному сенсі слова... А Дон-Жуан, якого вона, силами своїх героїнь Анни і Долорес, деконструювала й похоронила за покоління до того, як його деконструювала і похоронила європейська традиція!.. А лицарський цикл!.. А та сама «Лісова пісня», весь поганський міфологічний пантеон якої – цілковито в дусі й букві тогочасного європейського ар нуво, і це знову до питання української освіти – бо дітям в школі про це не говорять, не знайомлять при цій нагоді з [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]] і сецесією, в якій наша «Лісова пісня» падає акурат між Гауптмановим «Затопленим дзвоном» і «Весною священною» іншого нашого земляка – Стравінського, тільки в Лесі Українки вийшло краще, ніж у Гауптмана, і, думаю, вона це знала<ref name="lb"/>...
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
{{Q|Цитата = «Історію Мавки може тільки жінка написати» – абсолютно феміністична заява; ніхто так далеко не йшов тоді в ствердженні повноправного жіночого голосу в літературі, в переписуванні всієї європейської міфології з жіночої точки зору – від «Іліади» починаючи і «Дон-Жуаном» закінчуючи<ref name="lb"/>.
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
{{Q|Цитата = [[Мова]] Лариси Косач двадцятилітньої і мова Лариси Косач сорокалітньої – це дві різні мови. «Блакитна троянда», перша її п’єса і єдина, яку вона побачила на сцені, викликала шок у публіки саме тим, що українською герої розмовляли про спадковість, психічні хвороби, емансипацію жінок, Данте і Крафт-Ебінґа, а не про [[народ]], [[Соловейко|соловейка]] і криниченьку. Для цього нібито й слів в українській мові не було – і тут раптом зі сцени оце все звучить, з випередженням на двадцять років, коли такою українською справді вже заговорили студенти й гімназисти<ref name="lb"/>...
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
{{Q|Цитата = Звісно, перед Лесею Українкою були «батьки», покоління [[Олена Пчілка|Пчілки]] й [[Старицький Михайло Петрович|Старицького]], які свідомо «кували» українську термінологію, абстрактну лексику, але я саме її назвала б піонеркою української «інтеліґентської» мови, бо таки в неї першої [[українська мова]] вже «вміє все». Відповідає потребам повноструктурного модерного суспільства<ref name="lb"/>.
|Коментар =
|Автор = Оксана Забужко}}
== Див. також ==
| |||