Омер Бартов: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 5:
== Цитати ==
{{Q
| Цитата = Це правда, що узагальнення — ризикована річ. І водночас написати історію без них неможливо. Коли на початку 1980-х років я написав, що солдати вермахту брали участь у масових злочинах, мене звинуватили в нав’язуванні колективної провини. Зрештою, не всі німецькі солдати були злочинцями, багато хто з них не скоював убивств. Але я мав на увазі, що німецькі збройні сили, як організація, що складалася з мільйонів солдатів, були причетні до злочинної діяльности. Вочевидь, те саме можна сказати про [[СС]] і [[ґестапо]], а також про їхніх місцевих колабораціоністів: батальйони [[Schutzmannschaften]] чи поліцаїв. Саме з цих підрозділів походили багато людей [[УПА]]. І УПА як організація брала участь в етнічних чистках і геноциді. Чи були її окремі члени причетні до злочинів — це одне питання. Але те, що злочини були широкомасштабними і що чинили їх саме члени цих організацій — це факт<ref>[https://shron1.chtyvo.org.ua/Omer_Bartov/Dyskomfortne_chytannia_vidpovid_moim_krytykam.pdf? Дискомфортне читання: відповідь моїм критикам] // Україна Модерна / переклад Олени Любенко. — 2009. — № 15 (4): Пам`ять як поле змагань. — С. 332.</ref>.
| Коментар =
| Оригінал =
Рядок 11:
 
{{Q
| Цитата = Та сама проблема — узагальнення — стосується й [[антисемітизм]]у. Відомо, що ця система уявлень чи ідеологія важко піддається окресленню. Схоже, нині вона більш поширена в [[Західна Україна|Західній Україні]], де євреїв дуже мало, ніж у тих частинах країни, де їх мешкає значно більше. Вона була принциповим компонентом інтеґрального націоналізму і фашизму, але також вплинула і на комунізм, що був ідеологічно протилежний до неї. Попри це, антисемітизм як ключовий і рушійний мотив політики геноциду має іншу якість. І коли закиди щодо антисемітизму (як-от у тому, що «євреї» й «комуністи» були синонімами) використовуються, щоб відвернути увагу від злочинів проти євреїв, таких як причетність ОУН і УПА до Голокосту, ми маємо наполегливо стверджувати, що деякі узагальнення слугують для того, щоб спотворити чи прикрити злочини минулого.<ref>[https://shron1.chtyvo.org.ua/Omer_Bartov/Dyskomfortne_chytannia_vidpovid_moim_krytykam.pdf?Там Дискомфортне читання: відповідь моїм критикам] // Україна Модерна. — 2009. — № 15 (4): Пам`ять як поле змаганьсамо. — С. 332—333.</ref>.
| Коментар =
| Оригінал =
| Автор = }}
 
{{Q
| Цитата = Я сам волію реконструювати це минуле, зосереджуючись на подіях «знизу»: вивчати, що саме відбувалося в тих містечках, які в історіографії Голокосту постають як далекі терени на «Сході», де безликі нацисти вбивали невідомих євреїв. Як буде показано в моїй наступній книжці, присвяченій Бучачу, то були реальні місця з живою культурою, де людей убивали чужинці, які приходили здалеку (і чиї імена, прізвища, а часто й біографії ми знаємо, чиї фотографії бачили), і їхні сусіди, про яких нам теж чимало відомо. В моїй праці буде названо сотні німців, поляків, українців і євреїв. Ці матеріяли не матимуть на меті зробити читання комфортним для всіх<ref>Там само. — С. 337.</ref>.
 
{{Q
| Цитата = «Тарас Бульба» Миколи Гоголя… на відміну від «Вогнем і мечем», рясніє антисемітськими образами, які викликають справжню нудоту<ref>Там само. — С. 342.</ref>.
| Коментар =
| Оригінал =
| Автор = }}.