Шістдесятники: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
вікіфікація |
||
Рядок 1:
[[Файл:Shistdesyatnyky - Ivan Svitlichny Stamps of Ukraine 2019.jpg|міні|праворуч|240пкс|«Шістдесятники. [[Іван Світличний]] (1929—1992)», [[Знаки поштової оплати України 2019|поштова марка України]] (2019)]]
{{Вікіпедія}}
'''Шістдесятники'''
Поети: [[Симоненко Василь Андрійович|Василь Симоненко]], [[Вінграновський Микола Степанович|Микола Вінграновський]], [[Костенко Ліна Василівна|Ліна Костенко]], [[Стус Василь Семенович|Василь Стус]], [[Олійник Борис Ілліч|Борис Олійник]], [[Павличко Дмитро Васильович|Дмитро Павличко]], [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]]; прозаїки [[Тютюнник Григір Михайлович|Григір Тютюнник]], [[Гуцало Євген Пилипович|Євген Гуцало]], [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]].
Малярі та графіки: [[Заливаха Опанас Іванович|Опанас Заливаха]], [[Горська Алла Олександрівна|Алла Горська]], Галина Севрук.
Кіномитці й театральні діячі: [[Параджанов Сергій Йосипович|Сергій Параджанов]], [[Іллєнко Юрій Герасимович|Юрій Іллєнко]], Лесь Танюк, Леонід Осика.
Публіцисти, критики й правозахисники: [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|
Характерні риси шістдесятництва: критика інакшістю, тобто заперечення соцреалізму власною творчістю;
відстоювання свободи митця, естетична незалежність, самобутність;
єдність традицій і новаторства; витончений інтелектуалізм, естетизм
== Цитати ==
{{Q|Цитата = В шістдесяті роки в [[Культура|культуру]] прийшло покоління протесту, покоління молодих бунтарів. Саме там, в їхній поезії і в їхніх картинах, в їхній [[публіцистика|публіцистиці]] і прозі, в історичних дослідженнях і фільмах народжувалася та Інша, Нова Україна, Україна вільна, Україна демократична, Україна європейська. Саме вони зарядили ідеями та енергією прориву всенародне рушення 80-х. Це покоління бачило лазерним поглядом найболючіші проблеми України і світу. Власне, коли режим називав їх «націоналістами», їхня Україна — це була [[душа]], що обіймала собою біль інших народів{{sfn|Екстракт 150(2)|2009|с=111}}.
|Коментар = «Повернення Сізіфа», 2006 рік
|Оригінал =
|Автор = [[Пахльовська Оксана Єжи-Янівна|Оксана Пахльовська]]}}
{{Q
Рядок 35 ⟶ 34:
{{Q
|Цитата = Початок 1960-х в українській літературі був прикметний утвердженням нової якості гуманізму. Горезвісній «теорії гвинтиків» шістдесятники протиставили ідею самоцінності людського «Я». «Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це, чи ні?», — запитував в одному з віршів Василь Симоненко, наголошуючи на неповторності кожного із сущих на землі. У Ліни Костенко — та ж нота: її футурофілія тісно пов'язана зі сподіваннями на початок «епохи гуманізму», із по-максималістськи загостреним відчуттям взаємозв'язку «[[людина]] — [[народ]]». Дужим є той народ, який складається не з гвинтиків, а з яскравих і самодостатніх одиниць{{sfn|Екстракт 150(2)|2009|с=57}}.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = Володимир Панченко}}
{{Q
Рядок 43 ⟶ 42:
|Автор = [[Сверстюк Євген Олександрович|Євген Сверстюк]]}}
{{Q
|Цитата = Шістдесятникам вдячні [[Кримські татари|татари]] — лише голос шістдесятників захищав депортований народ, викорінений з Криму, їхньої історичної батьківщини. Лише шістдесятники протестували проти вводу військ у тодішню Чехословаччину. Лише шістдесятники підтримували своїх колег — російських дисидентів. Вони були там, де ображали не лише [[український народ]], а де ображали будь-який народ. Вони були там, де Система ображала [[людина|Людину]]{{sfn|Екстракт 150(2)|2009|с=112}}.
|Коментар = «Повернення Сізіфа», 2006 рік
|Оригінал =
|Автор = Оксана Пахльовська}}
| |||