Микола Хвильовий: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 46:
| Цитата = ''…Дивлюсь на [[дорога|дорогу]]. На дорозі порожньо, і я думаю про небуття: коли дорога відходить, тоді щось відходить, кудись відходить''<ref>Дорога й ластівка // Санаторійна зона, с. 96</ref>
| Коментар =
}}
{{Q|Цитата = Досить «фільствувати» — «дайош» свій власний розум! Коли ми беремо курс на західноєвропейське письменство, то не з метою припрягти своє мистецтво до якогось нового заднього воза, а з метою освіжити його від задушливої атмосфери позадництва. В Європу ми поїдемо учитись, але з затаєнною думкою — за кілька років горіти надзвичайним світлом. Чуєте, москвофіли з московських задрипанок, чого ми хочемо? Отже — смерть достоєвщині! «Дайош» культурний ренесанс<ref>[http://ukrlit.org/khvyliovyi_mykola/apolohety_pysaryzmu/26 Апологети писаризму]</ref>!
|Коментар = «Апологети писаризму»
}}
Рядок 155 ⟶ 158:
== У ==
* {{Q
|Цитата = [...] Україна буде доти пляцдармом для контрреволюції, доки не пройде той природний етап, який Західна Європа пройшла в часи оформлення національних держав{{sfn|Полювання|2009|с=14}}.
|Коментар = «Україна чи Малоросія»
}}
* {{Q
|Цитата = Українська економіка — не російська економіка і не може бути такою хоч би тому, що оскільки українська культура, виростаючи з своєї економіки, зворотньо впливає на останню, остільки і наша економіка набирає специфічних форм і характеру. Словом, Союз все-таки залишається Союзом і Україна є самостійна одиниця. [...] Малоросія вже одійшла «в область преданія». [...] Росія ж самостійна держава? Самостійна! Ну, так і ми самостійна{{sfn|Полювання|2009|с=14}}.
|Коментар = «Апологети писаризму»
}}
* {{Q
| Цитата = ''Українська інтелігенція відчуває, що в масі вона не здібна побороти в собі рабську природу, яка північну культуру завжди обожнювала і тим не давала можливості Україні виявити свій національний геній.''
Рядок 199 ⟶ 210:
| Коментар = лист до [[Зеров Микола Костянтинович|М. Зерова]]
}}
{{Q|Цитата = Ми написали «зречення»? Написали. Чого ж іще від нас вимагають? Лизати задницю, чи що? Що ж до «Вальдшнепів», то я певний, що, не будь їх, все одно щось найшли б і припрягли б мені{{sfn|Полювання|2009|с=20}}.
|Коментар = з листа до Михайла Ялового з-за кордону, лютий 1928 року}}
{{Q
| Цитата = ''Почуття самокритики не завше скеровує на правдивий шлях, цим і пояснюється почасти те, що я мало пишу (властиво багато знищую)''{{sfn|Арабески|2010|с=109}}
Рядок 209 ⟶ 222:
== Про Миколу Хвильового ==
{{Q|Цитата = Він вважав себе романтиком. Проте його романтизм увійшов у конфлікт з неромантичним часом. Нова економічна політика принесла згасання революційних ілюзій (у тих, хто їх мав). Кристалізація сталінської диктатури вимагала переродження вчорашніх «борців за народну справу» у слухняних бюрократів. Становлення ідеологічного і політичного монізму, утвердження «єдиної та неподільної» більшовицької, червоної, але таки імперії, девальвувало декларації про національне відродження навіть в обмежених рамках офіційної політики коренізації{{sfn|Полювання|2009|с=12}}.
|Коментар = «Фатальна амбівалентність (Микола Хвильовий у світлі документів ГПУ)»
|Оригінал =
|Автор = [[Шаповал Юрій Іванович|Юрій Шаповал]]}}
{{Q|Цитата = [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]] мотивував самогубство Хвильового так: «... Це був останній з могікан одної ідеї, за яку він сам себе покарав розстрілом». На думку [[Шевельов Юрій Володимирович|Юрія Шевельова (Шереха)]], «людину-Хвильового знищив сам Хвильовий, для якого і так виходу не було, мистця знищено кілька років перед тим, як знищено [[Довженко Олександр Петрович|Довженка]] й тисячі інших. З того, що вони могли сказати, — вони тільки почали говорити, з того, що вони могли створити, — вони створили тільки обіцянку своїх можливостей»{{sfn|Полювання|2009|с=32}}.
|Коментар = «Фатальна амбівалентність (Микола Хвильовий у світлі документів ГПУ)»
|Оригінал =
|Автор = Юрій Шаповал}}
{{Q|Цитата = Як би не розв'язувати «загадки Хвильового» і його наглої смерти, розв'язка буде проста. Загадка смерти в цім випадку була й загадкою життя. Хоч би він навіть сам натиснув курок револьвера, зброю вложила йому до рук та сама, «велетенська, фатальна» сила — як він її звав — яка нищила його за життя, яка забила [[Чупринка Григорій Авраамович|Чупринку]] і [[Міхновський Микола Іванович|Міхновського]], звела в ранню могилу [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] і [[Грабовський Павло Арсенович|П.Грабовського]], зробила божевільним [[Гоголь Микола Васильович|Гоголя]], минаючи масу інших «незваних вояків» пера: — Москва<ref>[http://history.sumy.ua/research/article/9171-dontsov-dmytro-mykola-khvylovyi-1933.html Донцов Дмитро. Микола Хвильовий [1933]]</ref>.<br/>
|Коментар = «Микола Хвильовий». Вперше опубліковано: Вісник. - 1933. - № 7-8.
Рядок 222 ⟶ 243:
* {{книга|автор =Хвильовий М. |заголовок =Арабески Миколи Хвильового: оповідання та новели / Микола Хвильовий |місце =К. |видавництво =Грані-Т |рік =2010 |сторінок =160 |isbn =978-966-465-290-9 |ref =Арабески}}
* {{книга|автор =Хвильовий М. |заголовок =Санаторійна зона: Повісті, оповідання, роман / Передмова, примітки М. Г. Жулинського; Худож.-оформлювач Б. П. Бублик |місце =Харків |видавництво =Фоліо |рік =2010 |сторінок =506 |серія=Укр. літ-ра. Колекція|isbn =978-966-03-4688-8}}
* {{книга|автор = Юрій Шаповал |заголовок =Полювання на Вальдшнепа. Розсекречений Микола Хвильовий| місто =Київ |видавництво = Темпора| рік=2009|сторінок =296| isbn =978-966-820-185-1| ref = Полювання}}
{{Поділитися}}
{{DEFAULTSORT:Хвильовий}}
| |||