Іван Орновський: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
доповнення, оформлення |
||
Рядок 3:
== Цитати ==
=== Із поеми «Скарбниця дорогого каміння», Чернігів, 1693 р. ===
{{Q|Цитата = <poem>Там, де [[сльози]] з їдкого являються диму,
Чи ж ти будеш, як пташка, співати у риму{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}?</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>...Одне бути може:
Крутиш замисли людські, як хочеш, мій Боже{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}!</poem>}}
{{Q|Цитата = Але пута й орел крутотвердії має{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}.}}
{{Q|Цитата = <poem>Хизуватися пишно не варто, небоже,
[[Думка]] людська здурити сама себе може{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Так як думку не може ніщо перегнати,
То й непевності мислі нічим не здолати,
Сну подібна вона, бо все криво з’являє,
Дасть розв’язку інакшу, аніж обіцяє{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Ні, я бачу, людині свого не творити,
По своїй мислі годі у світі цім жити{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Вірша лагідна скромність і лють ворогують:
Марс незгідно із Фебом<ref>Феб — інша назва бога мистецтв Аполлона.</ref> живуть і працюють{{sfn|Мудрість|2019|с=263}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Хай рука твоя завше до праці тяжіє,
Цнота з праці на славу надію леліє{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}!</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Діяманти — славетні, не менше віншують
І верстат, на якому кристали шліфують{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = Хто робить достойно, той честь здобуває{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}.}}
{{Q|Цитата = <poem>Ще жоден не з’явився з правдою у світі,
Аби не доторкнулось цнот здобутих сміття
Бридких учинків. Де ж бо цнота крісло має,
Там близько і нецнота поруч засідає{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}.</poem>}}
=== Із поеми «Багатий сад», [[Київ]], 1705 р. ===
{{Q|Цитата = <poem>[[Природа]] добродійна плід такий з'являє,
Що у злостивім серці він не проростає{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Найбільше те звитяжство варто шанувати,
Коли добром закляті злості воювати{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = В віках у царстві людськім, той, власне, панує,
Хто мудро сам собою і серцем керує{{sfn|Мудрість|2019|с=264}}.}}
{{Q|Цитата = Не штука карту світу в ланцюг закувати,
А спробуй свого серця повіддя тримати{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.}}
{{Q|Цитата = Над [[добро]] у людині більшого не треба{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}!}}
{{Q|Цитата = <poem>Живе світ у руїні. Гинучи, вікує,
Хвилює, хоч застиглий, згуба скрізь чатує.
Упавши, підійметься. Вставши, упадає,
Мужніє у гіганти, сил своїх не знає{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Все в змінних фарбах світу з’єднано чудовно,
На нетривалім ґрунті міцно уґрунтовано —
Летить вогнистим колом в вічнім морі згуби{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Чи людська ненадійність вічне щось збудує,
Що зуб часу, вкусивши, швидко не зруйнує{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}?</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>[[Час]] знищує всі речі молотом важезно,
Чого не доторкнеться, те відразу ж щезне{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>На всій землі такої сили не назвати,
Щоб [[Вічність|вічності]] могла би стало дорівняти,
У тисячах що років твориться і кріпне,
Зникає у миг ока{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}...</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Що на землі назвемо: вічне і невгасне,
Коротше від [[Хвилина|хвилини]], бо воно дочасне{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = Крізь дах-бо хмари й небо також не побачиш{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.}}
{{Q|Цитата = <poem>Що в гордій думці людській надто вже пишніє,
Привалене своїм же тягарем, трухніє{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Зла річ є незгода. Гонителька [[Мир|миру]],
Сваха збурень пекельних. До [[Війна|вієн]] задира,
Підбивачка на братні заїлості люті{{sfn|Мудрість|2019|с=265}}...</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Забав публічна важкість голову звільняє,
Хоча не раз і потом лоба обливає{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Знати: мало з предків той носив був звагу,
Хто надуто прагнув в інших мать повагу{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = В кого мозок є змінний — із уст це пізнати{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.}}
{{Q|Цитата = <poem>Язик-то є меч гострий. Як ним не владаєш,
То й сам необережно на вістря втрапляєш{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Зле й добре в язикові одному буває,
Канарку і змію там страшну відшукаєш.
Зрадливо як не хочеш тим з’їдений бути,
Тримай же за зубами язик свій замкнутий{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Пуста мова пустого сумління є знаком,
Своїх вуст не трима хто у стиску усяко{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Не вельми той поваги має й мало віри
В утіхах хто та слові певно не зна міри{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Порожні обіцянки, що є в панськім слові —
[[Весна]], як сад квітує, а плід дріб’язковий{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = [[Життя]]-то є чудові людськії обзори{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.}}
{{Q|Цитата = <poem>І то є дар уміти так [[Щастя|щастям]] владати,
Як злотним [[Фортуна|фортун]] судном відтак управляти
В бурхливім світі-морі{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
{{Q|Цитата = <poem>Блискать зором страшливим, наче блискавками,
Преразливими дихать гордих вуст громами,
Хто так чинить у світі, має кров Нерона{{sfn|Мудрість|2019|с=266}}.</poem>}}
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
* [http://ukrlife.org/main/afor/ornov.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001]
* {{книга|автор = |заголовок =Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. [[Шевчук Валерій Олександрович|Валерій Шевчук]] | місто =Київ |видавництво =Кліо | рік=2019 |сторінок =440 | isbn =978-617-7023-96-7 | ref = Мудрість}}
{{DEFAULTSORT:Орновський}}
| |||