Вікіцитати

Думи мої, думи мої: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м оформлення
Любмир (обговорення | внесок)
1286 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Wiki for school 2021}}
 
'''Думи мої, думи мої...''' - Т.Г. Шевченко, 1839 рік, Санк – Петербург. Це перший вірш поета, який відкриває збірку "Кобзар". Є ще другий вірш, який починається теж словами "Думи мої, думи мої, який був написаний у засланні в Орській кріпості у другій половині 1847 року .
 
'''Цитати'''
 
- "Думи мої, думи мої,
 
Лихо мені з вами!
Рядок 9 ⟶ 11:
Нащо стали на папері
 
Сумними рядами?.."
Чом вас вітер не розвіяв
 
- "Квіти мої, діти!
В степу, як пилину?
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав"
 
Чом вас лихо не приспало,
 
- "Думи мої, думи мої,
Як свою дитину?..
 
Лихо мені з вами!"
 
- "Серце мліло, не хотіло
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
 
Співать на чужіні..."
Поливали сльози... чом не затопили,
 
- "Нехай думка, як той ворон,
Не винесли в море, не розмили в полі?..
Не питали б люде, що в мене болить,
 
Літає та кряче"
Не питали б, за що проклинаю долю,
 
- "Думи мої, думи мої,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
 
Квіти мої, діти!"
Не сказали б на сміх...
 
 
Квіти мої, діти!
 
Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
 
Чи заплаче серце одно на всім світі,
 
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
 
Може, найдеться дівоче
 
Серце, карі очі,
 
Що заплачуть на сі думи,—
 
Я більше не хочу.
 
Одну сльозу з очей карих —
 
І пан над панами!
 
 
Думи мої, думи мої,
 
Лихо мені з вами!
 
________
 
За карії оченята,
 
За чорнії брови
 
Серце рвалося, сміялось,
 
Виливало мову,
 
Виливало, як уміло,
 
За темнії ночі,
 
За вишневий сад зелений,
 
За ласки дівочі...
 
За степи та за могили,
 
Що на Україні,
 
Серце мліло, не хотіло
 
Співать на чужіні...
 
Не хотілось в снігу, в лісі,
 
Козацьку громаду
 
З булавами, з бунчугами
 
Збирать на пораду.
 
Нехай душі козацькії
 
В Украйні витають —
 
Там широко, там весело
 
Од краю до краю…
 
Як та воля, що минулась,
 
 
Дніпр широкий — море,
 
Степ і степ, ревуть пороги,
 
І могили — гори,—
 
Там родилась, гарцювала
 
Козацькая воля;
 
Там шляхтою, татарами
 
Засівала поле,
 
Засівала трупом поле,
 
Поки не остило...
 
Лягла спочить... А тим часом
 
Виросла могила,
 
А над нею орел чорний
 
Сторожем літає,
 
І про неї добрим людям
 
Кобзарі співають,
 
Все співають, як діялось,
 
Сліпі небораки,—
 
Бо дотепні... А я... а я
 
Тілько вмію плакать,
 
Тілько сльози за Украйну...
 
А слова — немає...
 
А за лихо... Та цур йому!
 
Хто його не знає!
 
А надто той, що дивиться
 
На людей душою,—
 
Пекло йому на сім світі,
 
А на тім...
 
Журбою
 
Не накличу собі долі,
 
Коли так не маю.
 
Нехай злидні живуть три дні —
 
Я їх заховаю,
 
Заховаю змію люту
 
Коло свого серця,
 
Щоб вороги не бачили,
 
Як лихо сміється...
 
Нехай думка, як той ворон,
 
Літає та кряче,
 
А серденько соловейком
 
Щебече та плаче
 
Нишком — люди не побачать,
То й не засміються...
 
Не втирайте ж мої сльози,
 
 
Нехай собі ллються,
 
Чуже поле поливають
 
Щодня і щоночі,
 
Поки, поки.,, не засиплють
 
Чужим піском очі...
 
Отаке-то... А що робить?
 
Журба не поможе,
 
Хто ж сироті завидує —
 
Карай того, боже!
 
 
Думи мої, думи мої,
 
Квіти мої, діти!
 
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
 
В Україну ідіть, діти!
 
В нашу Україну,
 
Попідтинню, сиротами,
 
А я — тут загину.
 
Там найдете щире серце
 
І слово ласкаве,
 
Там найдете щиру правду,
 
А ще, може, й славу...
 
Привітай же, моя ненько,
 
Моя Україно,
 
Моїх діток нерозумних,
 
Як свою дитину.
 
 
(1889, С.-Петербург)
 
***
 
- "Думи мої, думи мої,
 
ДумиВи мої, думи мої,єдині"
 
Ви мої єдині,
 
Не кидайте хоч ви мене
 
При лихій годині.
 
Прилітайте, сизокрилі
 
Мої голуб'ята,
 
Із-за Дніпра широкого
 
У степ погуляти...
 
 
Прилітайте ж, мої любі,
 
Тихими речами
 
Привітаю вас, як діток,
 
І заплачу з вами.
 
[[Категорія:Літературні твори]]
(Друга половина 1847 р.
Орська кріпость)
 
== Джерела ==
Отримано з https://uk.wikiquote.org/wiki/Думи_мої,_думи_мої