Грація Деледда: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м дoдана Категорія:Жінки з допомогою HotCat |
#SheSaid goes on! Кампанія триває), доповнення |
||
Рядок 1:
{{особа
| ім'я =
| Зображення = Grazia Deledda - Young.jpg
| Опис =
Рядок 7:
}}
'''
== Цитати ==
Рядок 15:
| Оригінал =
| Автор = }}
== Про Ґрацію Делледу ==
{{Q|Цитата = Красивою, хоч і двозначною [[Традиція|традицією]] стало називати якісь кратери, гори і тьмяні плямки на Венері іменами видатних письменниць [[Земля|Землі]]. Ім’ям Ґрації Делледи назвали тамтешній кратер. Кратери – своєрідні шрами, які з’явилися на поверхні планети після зіткнення з метеоритами. Скидається на те, що астрономи непогано знали твори італійської нобелянтки, коли вирішили її ім’ям назвати відболілу, але навічно зриму рану. «Королева темряви» – так зветься одна з її збірок{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=159}}.
|Коментар = З есею «Ґрація Делледа
|Оригінал =
|Автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]]}}
{{Q|Цитата = Делледа отримала [[Нобелівська премія|Нобелівку]] з літератури першою з італійських авторок. Це було 1926 року. Їй п’ятдесят п’ять, позаду чимало написаного. Вона шалено продуктивна: після дебюту в двадцять один щороку виходив бодай один грубий том. Чотириста оповідань, тридцять п’ять романів, п’ятнадцять п’єс, півсотні віршів та есе. Але її проза – завжди гостросоціальна, цього добра в європейській літературі тоді вистачало. І «містечкова»: повсякчас має за місце дії Сардинію, яку Делледа пише любовно й дуже-дуже детально{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=160}}.
|Коментар = З есею «Ґрація Делледа»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Тодішня Сардинія не райський куточок: це таки красиво-пейзажна місцевість, але по-звірячому злиденна, зубожіла. Формулювання премії було відповідне, там і «містечковість», і «соціальність» порахували точно: ''«За ліричні твори, в яких з пластичною прозорістю описане життя її рідного острова, а також за глибину розкриття людських проблем у цілому»''{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=160}}.
|Коментар = З есею «Ґрація Делледа»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Ґрація спілкувалася з журналістами рівно стільки, скільки треба було, щоб від присутності чужинців у вітальні починала нервувати її улюблениця – приручена ворона Чекче (мало часу треба було тій вороні, щоб розбуянитися). Тоді письменниця повідомляла: «Якщо Чекче набридло, то набридло й мені. До побачення». Квітка Сардинії, так її прозвали. Так звалася її перша книжка{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=161}}.
|Коментар = З есею «Ґрація Делледа»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
* {{книга|автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]] |заголовок = Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві |місто =Київ | видавництво =ArtHuss |рік=2020 |сторінок = 464 |isbn = 978-617-7799-43-5 |ref = Ніч на Венері}}
{{DEFAULTSORT:Деледда}}
| |||