Віслава Шимборська: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м дoдана Категорія:Жінки з допомогою HotCat |
#SheSaid goes on! Кампанія триває), доповнення |
||
Рядок 12:
{{Q
| Цитата = Три найдивніших слова:
коли я кажу [[Майбутнє]], то перший склад вже в минулому,
коли я кажу [[Тиша]], то я її нищу,
коли я кажу Нічого, то створюю щось, що вже не належить небуттю<ref>[http://artmisto.net/2014/08/18/100-faktiv-z-zhittya-100-nobelivskih-laureativ-z-literaturi/ 100 ФАКТІВ З ЖИТТЯ 100 НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ З ЛІТЕРАТУРИ]</ref>.
| Коментар =
Рядок 19:
| Автор = }}
{{Q
| Цитата = Я, Номер
відома своїм знанням [[мовознавство|лінгвістики]] глибоким.
Вже встигла розпізнати тисячі я мов,
Рядок 41:
| Автор = }}
{{Q
| Цитата = <poem>Спекотний [[день]], собача буда і пес на ланцюгу.
За кілька кроків — наповнена водою миска.
Але ланцюг короткий надто і пес не дістає до неї.
Рядок 47:
наші — довші набагато
та не такі помітні — ланцюги,
що дозволяють нам спокійно пройти повз<ref name="vsesvit-journal"></ref>.</poem>
| Коментар = «Ланцюги»
| Оригінал =
Рядок 110:
| Оригінал =
| Автор = }}
{{Q|Цитата = <poem>Не май мені, мово, за зле
що позичаю патетичних слів,<br/>
А потім докладаю зусиль
щоб вони видавалися легкими<ref>Пер. Світлани Йовенко</ref>{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=283}}.</poem>
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = }}
{{Q|Цитата = <poem>Скільки тих, що я знала
(якщо насправді їх знала)
мужчин, жінок,
(якщо цей поділ залишається чинним)
переступило той поріг
(якщо це поріг)
перебігло через той міст
(якщо назвати це мостом)<ref>Пер. Оксани Нахлік</ref>{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=284}}.</poem>
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = }}
{{Q|Цитата = <poem>Це не хизування –
читаю навіть лаву
і облікую попіл<ref>Пер. Ірини Канівець</ref>{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=285}}.</poem>
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = }}
{{Q|Цитата = <poem>Шкодую, що мій голос був твердий.
Подивіться на себе з зірок – кричала я –
подивіться на себе з зірок.
Чули і опускали очі<ref>Пер. Ярини Сенчишин</ref>{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=285}}.</poem>
|Коментар = «Монолог для Кассандри»
|Оригінал =
|Автор = }}
== З Нобелівської лекції (1996) ==
{{Q|Цитата = Але у визначенні «дивовижний» прихована логічна пастка. Адже зазвичай нас дивує те, що відхиляється від відомої і визнаної норми, не вкладається в очевидність, до котрої ми призвичаїлися. Та от, такого очевидного [[Світ|світу]] просто немає. Наше подивування виникає само по собі й не залежить від порівняння{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=283}}.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = }}
== Про Віславу Шимборську ==
{{Q|Цитата = В одному зі своїх віртуозних коротеньких есе Шимборська згадує, як Паганіні швидко занотовував у маленьку червону книжечку те, що всі вважали навіяними сатаною великими таємницями музики. Згодом виявилося: в тому нотатнику – список білизни, яку треба віддати в прання. Саме Шимборська мала згадати цю байку і розповісти її з такою тонкою ліричною іронією. Очевидна простота повсякденності здатна породжувати інфернальне й божественне, коли за справу береться [[людина]] – зацікавлений у непростих трактуваннях спостерігач, здатний дивуватися{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=283}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]]}}
{{Q|Цитата = Квартиру Шимборської друзі називали складом. Вона була затятою колекціонеркою всяких дрібничок. Навіть змайструвала для них шафку з тридцятьма шістьома шухлядками. Зберігала найрізноманітніше: вирізки з газет і журналів, із яких майструвала колажі-листівки, що ними вітала друзів зі святами, кумедні запальнички, музичні скриньки й навіть мініатюрну шафку, що ховалася у великій шафі. В документальному кіно про поетесу (режисерки Катаржини Коленди-Залеської) є смішний і прикметний момент: серед дрібниць свого «складу» Шимборська марно намагається знайти золоту нобелівську медаль{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=283}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Її дивує цей світ, кожною дрібничкою і порошинкою, дивує так, що нема вже емоційного ресурсу розмірковувати над чудом, а можна тільки переживати його безпосередньо. І маленька лялькова шафа з шухлядками ховається у великій шафі з шухлядками, чекаючи, поки її знайдуть і перевірять, чи в одній із мініатюрних шухлядок, бува, не прихована ще одна шафа (між іншим, ті іграшкові меблі Шимборській подарував [[Чеслав Мілош]], вони були близькими друзями, і щось він про світ Віслави точно знав){{sfn|Ніч на Венері|2020|с=283}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Поетка оприлюднила за життя не більш як триста віршів (при тому, що всі, за одиничними винятками. Поезії з перших двох збірок більше не передруковувала), її книжки містять зазвичай по двадцять текстів, на рік її життя випадало п'ять-шість. Річ не лише в самообмежені чи у страху публічного висловлювання: вона говорить тільки тоді, коли має що сказати й має поруч (бодай в уяві) того, хто почує. Говорить тільки про надважливе, яке злегка химерно набирає вигляду повсякденного і пересічного{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=284}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Шимборська має одну книжку прози. Це збірка коротких фейлетонів «Позапланове читання», які вона друкувала щотижня, коли працювала у відомому літературному журналі. Це есе нібито про книжки, хоча книжки тут – тільки привід поговорити про щось більше за письмо{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=284}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = Її поезія проста, ця простота досягається важкою працею спів-чуття. Її поезії буцімто всі зняті крупним планом без монтажних склейок: тут дуже багато деталей, тут працює не метафора (щось схоже на щось), а метонімія (щось поруч із чимсь), тут будь-яка взаємодія призводить до уподібнення. І раптом гоп: читач дивиться сам на себе, взятого крупним планом, де чітко видно кожну зморшку, кожен шрам, кожну брудну плямку на підборідді від ранкової кави, кожну порошинку тютюну, що налипла на губі після самотньої нічної сигарети (вона була затятою курчинею і кавоманкою). Високого пафосу в її текстах немає ніколи{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=285}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
{{Q|Цитата = В одному з нечисленних інтерв’ю Шимборська якраз міркувала про пафос у своїх творах: ''«Завжди, коли пишу, у мене є таке відчуття, що за спиною хтось стоїть і корчить дурні міни. Тому я за собою старанно слідкую і уникаю високих слів, як тільки можу»''{{sfn|Ніч на Венері|2020|с=285}}.
|Коментар = З есею «Віслава Шимборська»
|Оригінал =
|Автор = Ганна Улюра}}
== Примітки ==
{{reflist|2}}
== Джерела ==
* {{книга|автор = [[Улюра Ганна Анатоліївна|Ганна Улюра]] |заголовок = Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві |місто =Київ | видавництво =ArtHuss |рік=2020 |сторінок = 464 |isbn = 978-617-7799-43-5 |ref = Ніч на Венері}}
{{DEFAULTSORT:Шимборська Віслава}}
| |||