Пагутяк Галина Василівна: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, вікіфікація, оформлення, зовнішні посилання |
оформлення |
||
Рядок 3:
== Цитати ==
{{АБВ}}
{{Q|Цитата = Я кажу «ми», бо коли йдеться про [[віра|віру]] і [[Бог]]а, ніхто не може почувати себе самотнім. Я – то є ми.<ref name="bib">[http://biblioteka-filia6.blogspot.com/p/blog-page_9.html Галина Пагутяк. Бібліотека-філія № 6 ім. Олега Ольжича ЦБС для дорослих м. Львова]</ref> }}▼
== Б ==
{{Q|Цитата = Бога неможливо висміяти, адже Він сміється голосніше всіх.<ref name="bib"/> }}
{{Q|Цитата = [[Бог]] творить, сатана перетворює, [[людина]] страждає.<ref name="bib"/> }}
{{Q|Цитата = Люди самі карають себе за безпутнє життя.<ref name="bib"/> }}▼
== В ==
{{Q|Цитата = Вся історія людського [[дух]]у – ряд безкінечних спроб прийти до єднання.<ref name="bib"/> }}▼
== Д ==
{{Q|Цитата = Для мене «червона лінія» — це художня правда. Така правда вища за правду реальності. Колись [[Довженко Олександр Петрович|Довженко]] говорив про золото правди і про мідяки правди. Якщо я переступлю на догоду комусь чи для власної вигоди через цю художню правду, чи просто знехтую нею, то це означатиме творче самогубство. Цього, до речі, я найбільше боюся<ref>[https://wz.lviv.ua/interview/378641-nashe-suspilstvo-chekaie-ne-proroka-ne-mesiiu-a-poriadnu-liudynu «Наше суспільство чекає не Пророка, не Месію, а порядну людину»]</ref>.}}▼
{{Q|Цитата = Допомогти мені зможуть, коли сама стану на ноги.<ref name="bib"/> }}▼
== Є ==
{{Q|Цитата = Є українська казка, де герой, що вбив [[Змії|змія]], завбачливо, вирізав у нього язики, щоб його перемогою не скористався якийсь спритник. А потім показав ті язики на суді як доказ, що переміг він, а не той, хто ховався у кущах, поки він бився зі змієм не на [[життя]], а на [[смерть]]. Тож зберігаймо ті язики як доказ того, хто насправді проливав [[кров]] за Україну<ref name="localhistory">[https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/ukrayinska-kultura-postril-u-potilitsiu-galina-pagutiak/ Українська культура: постріл у потилицю. Галина Пагутяк]</ref>.
|Коментар = Зі статті «[[Українська культура]]: постріл у потилицю», 3 червня 2022 р.}}
== К ==
{{Q|Цитата = Коли нас будять, ми спимо. Коли ми будимо, інші сплять. І це називається [[самотність|самотністю]].<ref name="bib"/> }}
== Л ==
{{Q|Цитата = Лежачого не б’ють, але й не піднімають.<ref name="bib"/> }}▼
▲{{Q|Цитата = Люди самі карають себе за безпутнє життя.<ref name="bib"/> }}
== М ==
{{Q|Цитата = Мало перемогти, треба ще закріпити цю перемогу в свідомості, захистити її від зневіри й розчарувань, які безперечно будуть. І передати [[пам'ять]] про неї всьому людству. У цьому полягає місія національної [[Еліта|еліти]] на довгі роки. Не лише української, будь-якої<ref name="localhistory"/>.
|Коментар = Зі статті «Українська культура: постріл у потилицю», 3 червня 2022 р.}}
== Н ==
{{Q|Цитата = Нашу неповторність дав нам Бог, і треба жити в мистецтві, а не жити [[мистецтво]]м, простягаючи жебрачу руку.<ref name="bib"/> }}
▲{{Q|Цитата = Допомогти мені зможуть, коли сама стану на ноги.<ref name="bib"/> }}
== С ==
{{Q|Цитата = [[Свобода]] – як вода в пустелі. Вона викликає заздрість до того, хто нею володіє.<ref name="bib"/> }}
▲{{Q|Цитата = Вся історія людського [[дух]]у – ряд безкінечних спроб прийти до єднання.<ref name="bib"/> }}
== Я ==
▲{{Q|Цитата = Я кажу «ми», бо коли йдеться про [[віра|віру]] і [[Бог]]а, ніхто не може почувати себе самотнім. Я – то є ми.<ref name="bib">[http://biblioteka-filia6.blogspot.com/p/blog-page_9.html Галина Пагутяк. Бібліотека-філія № 6 ім. Олега Ольжича ЦБС для дорослих м. Львова]</ref> }}
{{Q|Цитата = Якби [[світ]] складався з протилежностей, він дуже швидко загинув би у поєдинку із собою самим.<ref name="bib"/> }}
▲{{Q|Цитата = Лежачого не б’ють, але й не піднімають.<ref name="bib"/> }}
{{Q|Цитата = Якщо не можеш знайти [[двері]], намалюй їх на стіні.<ref name="bib"/> }}
▲{{Q|Цитата = Для мене «червона лінія» — це художня правда. Така правда вища за правду реальності. Колись [[Довженко Олександр Петрович|Довженко]] говорив про золото правди і про мідяки правди. Якщо я переступлю на догоду комусь чи для власної вигоди через цю художню правду, чи просто знехтую нею, то це означатиме творче самогубство. Цього, до речі, я найбільше боюся<ref>[https://wz.lviv.ua/interview/378641-nashe-suspilstvo-chekaie-ne-proroka-ne-mesiiu-a-poriadnu-liudynu «Наше суспільство чекає не Пророка, не Месію, а порядну людину»]</ref>.}}
=== З роману «[[:w:Слуга з Добромиля|Слуга з Добромиля]]» (2006) ===
* …доброго пана стріти було важко: шляхта жила за вовчими законами, а не за Божими, і навіть не людськими, бо є серед них цілком справедливі. Шляхтич міг напасти на двір сусіда, побити челядь, пограбувати майно. І якщо потерпілий не завдава зворотнього удару. Його мали за ніщо. Він боявся суду свого стану більше, ніж Страшного Суду, і Бог здавася йому лихварем, від якого можна відкупитися молитвами і злотими…У монастирях тоді радо приймали купців, бо ті ніколи не вдавались до розбою, не грабували святі обителі, як це робила шляхта. <!-->сторінка 216<-->
| |||