Кобилянська Ольга Юліанівна: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Wikipedia}}
[[Файл:Olha-kobylyanska.jpg|150px170px|праворуч]]
'''О́льга Юліа́нівна Кобиля́нська''' — українська письменниця.
 
== Цитати ==
 
* ''Пустині дайте мені! Далекої, широкої пустині з пекучим сонцем...сонцем… без гуку і життя - нехай я плачу. Там я не стріну нічиїх очей...очей… Зарию обличчя в запеклу землю й буду її освіжувати своїми сльозами, доки вони стануть і затоплять жаль мій смертельний і мене. А сонце буде їх усе пити...пити… жадібне сонце болю...болю…
* ''Я ніколи не була духовно нижча за оточення, але завжди була самітна, ніхто мене не розумів, ніхто не любив, бо я для них була надто розумна і надто поважна, а коли я закохувалася у когось, він виявлявся боягузом, а мені таких не треба...треба…
* ''Якщо я колись стану поганою і черствою, то дорікну Богові: навіщо він наділив мене гарячим серцем і прекрасною душею? Ніхто, жодна душа не відповіла ще взаємністю на мою любов...любов…
* ''Доки мені Бог сил дасть і доки буду жити, буду робити... Наша доля працювати, тому що й відпочинок наш потім без кінця.
* ''А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.