Солженіцин Олександр Ісайович: відмінності між версіями

| Цитата = у відторгнутій Галичині, з допомогою австрійського заохочування, було створено викривлена українська ненародна мова, сповнена німецькими і польськими словами, і спокуса відучити карпаторосів від російської мови, і спокуса повного всеукраїнського сепаратизму, який у вождів нинішньої еміграції проривається то дешевим невіглаством, що Володимир Святий «був українцем», то божевільне напруження: хай живе комунізм, аби тільки зникли москалі! (Українською пишеться: «нехай живе комунiзм, аби згубились москалi!») Ще б нам не розділити біль за смертні муки України в радянські часи. Але звідки цей замах: по живому відрубати Україну (і ту, де зроду старої України не було, як «Дике Поле» кочівників - Новоросія, або Крим, Донбас і мало не до Каспійського моря). І якщо «самовизначення нації»- так нація і повинна свою долю визначати с_а_м_а. Без всенародного голосування - цього не вирішити. Сьогодні відокремлювати Україну - значить різати по мільйонам сімей та людей: яка мішанина населення; цілі області з російською більшістю; скільки людей, яким важко вибрати собі національність з двох; Скільки - змішаного походження; скільки змішаних шлюбів - та їх же ж ніхто «змішаними» допоки не вважав. У товщі основного населення немає і тіні нетерпимості між українцями і росіянами. Брати! Не треба цього жорстокого розділу! - це затьмарення комуністичних років. Ми разом перестраждали радянські часівчаси, разом потрапили в цей казан - разом й виберемося. І за два століття - матимемо безліч видатних імен на перетині наших двох культур.