Відмінності між версіями «Петлюра Симон Васильович»

м
| Цитата = Дрібний банковий бухгалтер і маленький журналіст, що випадково, примхою революції і недолею нашої убогості… повірив у те, що він — генерал, отаман, командуючий армією і т. п.
| Автор = [[Володимир Винниченко]] (''Винниченко В.'' Щоденник. 1911—1920.— Едмонтон; Нью-Йорк, 1980.— Т. 1.— С. 362—363<ref>Він — з когорти вождів, с. 50</ref>)
| Коментар =
| Оригінал = }}
 
{{Q
| Цитата = „Головний отаман УНР“ — це певний тип сучасного українського інтелігента. Коли цей тип удержиться у нас на далі, то Петлюра стане між національними героями нашої історії, таким як: Кормильчичі, Болоховці, Пушкарі, Ханенки, Гонти, Довбуші, Махни і т. ин., та разом із цим не буде української нації. Щоб вона була, чи радше — щоб вона витворилася, жила і розвивалася, задля цього тип Петлюрівця мусить зникнути із нашого громадянства; мусить повстати новий тип українського інтеліґента, антитеза Петлюрівця — тип, який набуде всі ці прикмети і цінности, якими дотеперішній відріжняеться від представників справжніх культурних народів. Наша неосвіченість мусить уступити місце знанню, наш еґоїзм — самопожертвуванню, наша самоволя — дисципліні, наше інтриґанство — особистій і громадській чесности, наше доктринерство  — справжньому знанню народу і його життя, наша демаґоґічність  — громадському вихованню, наш пайдократизм — пошані авторитету, наше фразерство — позитивній діяльности, наша поверховність  — солідности, наш демократизм, радикалізм, соціялізм й анархізм, мусить бути замінений пізнанням і зрозумінням дійсних політичних, культурних, соціяльних та господарських цінностей і розвоєвих законів.
 
Що більше. Дотеперішній тип українського інтеліґента мусить зникнути не тілько із громадського, життя, а й з його літератури й історії. Значить  —  переродження мусить йти в парі з ревізією нашої історичної ґалєрії. Коли це станеться, то портрету Петлюри не буде ані в українськім Пантеоні, ані в самім історичнім музею заслужених для рідного краю Українців, хиба тілько в окремім зачиненім кабінеті з написом на дверях: „молоді вступ забороняється”.
 
Там показуватимуть зразки перебутих поганих національних хоріб українського народу.
 
| Автор = [[Томашівський Степан Теодорович|Степан Томашівський]] (Під колесами історії. [[:s:Під колесами історії/Петлюра (політичний некролоґ)|Петлюра (політичний некролоґ)]] Берлін— 1922. — C. 35)
| Коментар =
| Оригінал = }}
123

редагування