Нассім Ніколас Талеб

Нассім Ніколас Талеб (араб. نسيم نيقولا نجيب طالب‎, варіанти імені Нессім або Ніссім, друге ім'я часто читається як Ніколя) — американський есеїст, математик, трейдер ліванського походження, який в своїх працях розглядає проблеми випадковості та імовірності

Нассім Ніколас Талеб

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті»

• Тут я не погоджуюсь із послідовниками Маркса й Адама Сміта: вільний ринок працює тому, що дає змогу спіймати удачу через спроби й помилки, а не отримати її у винагороду за вміння й навички.

(с. 12–13)

• Хочете зрозуміти темперамент, моральні принципи й манери свого друга — подивіться, як він тримає удар випробувань, бо в теплиці повсякденності нічого не побачиш. Ви зможете оцінити небезпечність злочинця, спостерігаючи його поведінку протягом звичайного дня? Що таке здоров’я, не збагнути без хвороб і епідемій. Нормальність дуже часто неважлива.

(с. 15)

• Дивуєшся, настільки швидко й ефективно можна створити національність за допомогою прапора, кількох промов і національного гімну. Я й досі уникаю означення «ліванець» і віддаю перевагу ширшому «левантієць».

(с. 26)

• Історія — непрозора. Ми бачимо лише результат, але не причинно-наслідковий сценарій подій, не їхній генератор. [...] Те, що я називаю генератором історичних подій, відрізняється від самих подій. Так думки богів неможливо збагнути з їхніх вчинків, бо незнані шляхи господні.

(с. 29)

• Категоризація допомагає людям, але коли в категоріях починають бачити скрижалі завіту, а не умовності — чекай біди.

(с. 34)

• Уявімо, що досвід індички має не те, що нульову, а від’ємну цінність. Вона робила висновки зі спостережень так само, як нам усім радять (саме це, зрештою, вважається науковим методом). Що більше випадків годування, то більша впевненість індички й відчуття безпеки, хоч чорний день невпинно наближався. Уявіть лише: найбезпечніше вона почувалася у день найбільшого ризику!

(с. 57)

• Але факт залишається фактом: ви можете судити про те, що неправильне, але не про те, що правильне.

(с. 72)

• Але ж ми часто використовуємо знання з терапевтичною метою.

(с. 82)

• По-моєму, казино — єдиний приклад, де ймовірності відомі, надаються до обчислень і мають гаусіанський характер.

(с. 130)

• Почитайте філософів-класиків, які сказали про випадок щось практичне, наприклад, Цицерона, і побачите зовсім іншу картину: поняття ймовірності в них туманне, як і має бути, бо туманність і є сутністю невизначеності. Імовірність у них — це вільне мистецтво, дитя скептицизму, а не так, як у клерків з калькуляторами, — спосіб задовольнити пристрасть до складних розрахунків і здобути щось визначене.

(с. 131–132)

• Немає великої різниці між угадуванням невипадкової, але невідомої або відомої дуже приблизно величини [...] і прогнозуванням випадкової величини [...]. У якомусь сенсі вгадування (невідомого нам, але відомого комусь іншому) і прогнозування (чогось у майбутньому) — одне й те саме.

(с. 145)

• Сумарна похибка залежить здебільшого від великих несподіванок, великих можливостей. Фінансові й політичні аналітики не лише не помічають їх, а й соромляться сказати своїм клієнтам щось незвичне — а виявляється, що події майже завжди несподівані.

(с. 151)

• Бюрократи складають прогнози для зняття напруги в суспільстві, а не задля ухвалення адекватних політичних рішень.

(с. 162)

• Ви дивитеся на минуле й виводите з нього правила для майбутнього. Так от, прогноз, збудований на основі минулого, може відкинути ще більші сюрпризи — річ у тім, що на одних і тих самих даних можна сформулювати прямо протилежні теорії! Якщо ви доживете до завтра, то це означатиме, що ваші шанси на безсмертя виросли (варіант а), або ви наблизилися до смерті (варіант б).

(с. 182)

• На жаль, визнаючи, що можеш помилятися, великого авторитету не здобудеш. Люди хочуть, щоб їх засліпили знанням, — природа велить іти за вожаком, здатним згуртувати людей, бо гуртом краще, ніж поодинці. Іти гуртом неправильним шляхом вигідніше, ніж іти наодинці правильним. Нам дісталися гени тих, хто йшов за впевненими ідіотами, а не за обережними геніями. Чим не соціальна патологія: у психопатів завжди безліч послідовників.

(с. 188)

• У теорії випадковість — це неодмінна властивість події, але на практиці випадковість — це неповна інформація.

(с. 193)

• Прогнози оцінюйте не за правдоподібністю, а за потенційною шкодою.

(с. 197)

• Багато працюйте, але уникайте рутини й полюйте за щасливими можливостями. У цьому перевага великого міста — там більше шансів зустріти щасливий випадок.

(с. 202)

• Глобалізацію супроводжує ризик появи катастрофічних Чорних лебедів. Досі нам ніколи не загрожував глобальний крах. Фінансові інститути об’єднуються в невелику кількість гігантських банків. Майже всі банки пов’язані між собою. Фінансова екологія в жахливому стані — результат кровозмішення гігантських забюрократизованих банків, які оперують ризиками за Гаусом: завалиться один, потягне за собою всі. Збільшення концентрації в банківській сфері ніби зменшує ймовірність кризи, але коли вона прийде, то вже всерйоз. Від різноманітних маленьких банків з різною кредитною політикою ми перейшли до гомогенної мережі однакових компаній. Так, кризи трапляться рідше, але коли трапляються... Уявити страшно.

(с. 216–217)

Джерела

• Талеб, Насім Ніколас. Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті / Пер. англ. Микола Климчук. — К.: Наш формат, 2017. — 392 с.