Вікіцитати

Стус Василь Семенович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Скасування редагування № 72276 користувача 213.179.252.48 (обговорення), це Лопе де Вега
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{особа | ім'я = Василь Стус}}
'''Васи́ль Семе́нович Сту́с''' (1938 — 19851938—1985)  — [[українці|український]] поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху 1960-х. Герой України. За свої переконання в необхідності української культурної автономії бувв забороненийрадянський радянськоючас владою ібув на 12 років позбавлений волі. Загинув у концтаборах. Герой України.
 
== Цитати ==
{{Q|Цитата = Я вважаю, що доля [[Донбас]]у — це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні співи. Як же можна миритись з тим особливим «інтернаціоналізмом», який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже ми не прусси, не полаби, нас — за 40 мільйонів. Прошу, — зрозумійте мене як слід. Я хочу тільки добра, чесного добра, а асиміляторство — хіба це чесна штука? Зрозумійте мене в моєму горі, бо я чую прокляття віків, чую, бездіяльний, свій гріх перед землею, перед народом, перед історією. Перед людьми, що своєю кров'ю кропили нашу землю. Довгий мартиролог борців за національну справедливість лишає нам історія, а ми навіть на гнів праведний не можемо здобутись.
* В масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація – тільки несмак.▼
 
Зараз я читаю українську мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (2-3) українських шкіл… В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна. У нас немає майбутнього. Коріння нації — тільки в селі, а «хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації. На Донбасі (та й не тільки!) читати українську мову в російській школі — одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити. Одна усна заява батьків — і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр — з горілкою і шароварами? Обов'язково — німецьку, французьку, англійську мови, які завгодно, крім рідної.<ref>http://web.archive.org/web/20181223123225/https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayina-incognita/tvoya-pravda-za-toboyu</ref>|Автор = лист до [[Малишко Андрій Самійлович|Андрія Малишка]] (1962)}}
 
▲* В масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація –&nbsp;— тільки несмак.
 
* Гострити ніж людей научили зойки.
 
* Долі не обирають… Її приймають –&nbsp;— яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.
 
* Злюмпенізованому людові поет віддає належне.
Рядок 14 ⟶ 18:
 
* Лиш мати вміє жити,
: Аби світитися, немов зоря.
 
* Самовисочіння людини –&nbsp;— то єдиний спосіб збереження землі.
 
* [[Митець]] потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
Рядок 22 ⟶ 26:
* Право сильного ніби знімає з ужитку людську неввічливість.
 
* Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ –&nbsp;— нам байдуже.
 
* Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
 
* [[Розум]] –&nbsp;— цей інструмент самоподвоєння людини, її самоусвідомлення і самооблуди, орієнтує нас у світі тільки приблизно.
 
{{Q|Цитата = [[Народ]] ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а [[уряд]] уже стріляє.
Рядок 36 ⟶ 40:
 
* І сам собі постань законом,
: І не вагайся, не блажи...блажи…
 
* Вітальні листи завжди приймаються одностайно.
 
* [[Земля]] схожа на голову,
: Тільки в ній більше цвинтарів.
 
* Будинки –&nbsp;— філософи!
: Наймудріші філософи.
: Бо мовчать.
* [[Ритм]] –&nbsp;— тільки продовження, доувиразнення змісту.
 
* Пізнане розумом лишається непізнаним для людини, воно не стає її здобутком.
Рядок 52 ⟶ 56:
* Один лиш [[час]] і має совість.
 
* Творчість –&nbsp;— то тільки гримаса індивідуального болю.
 
* Люди, прагнучи світла, викликають власну [[смерть]].
 
* Сидиш на сухарях –&nbsp;— то і душа прозора,
: І відлітає страх, і твердне непокора.
 
* Терпи, терпи, терпи –&nbsp;— терпець тебе шліфує, ▼
: Сталить твій дух –&nbsp;— тож і терпи, терпи.▼
 
* Якщо болить [[серце]] –&nbsp;— тобі, друже, поталанило.▼
 
* Як добре те, що [[смерть|смерти]] не боюсь я: і не питаю, чи тяжкий мій хрест,▼
▲* Терпи, терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
: що перед вами, судді, не клонюся: в передчутті недовідомих верст… («Як добре те, що смерті не боюсь я...я…», 1977)<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/1000_cit11.htm Смерть // Тисяча цитат з українського письменства]</ref>▼
▲:Сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
 
{{Q|Цитата = Нестерпно надокучили уламки доль, ламані лінії бажань і звершень, гримаси наслідків. Моторошно чутися без свого краю, без народу, яких мусиш творити сам зі свого зболілого серця.{{sfn|Палімпсест|2003|с=8}}|Коментар = із табірних записів}}
▲* Якщо болить [[серце]] – тобі, друже, поталанило.
 
== Про Стуса ==
▲* Як добре те, що [[смерть|смерти]] не боюсь я
{{Q|Цитата = Парадоксально, але правда: героїчна біографія Стуса сьогодні стоїть на перешкоді розумінню його як поета. За літературним словом шукаємо і знаходимо образ чесности й непохитности людини. Це зрозуміло й виправдано в сьогоднішніх обставинах. Але не треба забувати про інше, не тільки українське, а й загальнолюдське не тільки часове, а й тривале в поезії Стуса.{{sfn|Палімпсест|2003|с=7}}|Коментар = |Оригінал =
:і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
|Автор = [[Юрій Шевельов]], 1986}}
:що перед вами, судді, не клонюся
▲:в передчутті недовідомих верст… («Як добре те, що смерті не боюсь я...», 1977)<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/1000_cit11.htm Смерть // Тисяча цитат з українського письменства]</ref>
 
== Примітки ==
{{примітки}}
<references/>
 
== Джерела ==
* [http://ukrlife.org/main/afor/stus.html Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. &nbsp;— Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001]
* {{книга|автор =Стус В. С.|заголовок = Палімпсест: вибране / упоряд. Д. Стус|місце =Київ|видавництво =Факт|рік =2003 |сторінок =432|isbn=966-7379-85-8|ref=Палімпсест}}
 
{{Поділитися}}
Рядок 80 ⟶ 89:
[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Репресовані]]
[[Категорія:Герої України]]
Отримано з https://uk.wikiquote.org/wiki/Стус_Василь_Семенович