Ксав'є Долан: відмінності між версіями

▲''Звідки я взяв стільки впевненості в собі, щоб стати режисером в вісімнадцять? Так нізвідки. Треба просто вірити в свої фільми, і з часом інші теж в них повірять. Зараз, я відчуваю, критики вже визнали, що я режисер, а не підліток, домашнє завдання якого їм доводиться перевіряти.''

▲''Я майже глухий на одне вухо, а вам доводиться за це платити — у мене гучна музика у фільмах.''

▲''(Інтерв'юер) — Ви схильні до теми гомоеротики, альтернативних сексуальних практик, причому робите це відкрито, без камуфляжу. Чи вважаєте ви, що відверте відображення цієї тематики допоможе зростанню толерантності в суспільстві?''

▲''— Я дивлюся на це інакше. Ви вважаєте, що я відвертий. Хіба? Протягом усього фільму « Лоранс у будь-якому випадку» слово «транссексуал» вимовляється лише один раз. Повторюю: я фокусуюсь на темі любові більше ніж на чомусь іншому. І в «Я вбив свою маму», і в «Уявному коханні», і в цій картині намагаюся не концентруватися на фізіологічних деталях. Дуже часто не називаю речі своїми іменами, тому що ці імена сприймаються осудними ярликами. Адже ви ж не називаєте братів Коен «єврейськими режисерами». Чому ж тоді ви, по суті, називаєте мене «режисером - геєм»? У слові «гей» не повинно бути осуджуючого значення, як і в слові «єврей». Я зневажаю приклеювання будь-яких ярликів. Я ставлюся до своїх фільмів просто як до фільмів. Вони або ефективні, або ні.''

▲''Люди в принципі бояться несхожих на себе. У суспільстві культивується думка, що транссексуальність, як і гомосексуальність — психічна хвороба, при цьому заразна. Дітей тримають подалі від геїв і транссексуалів, побоюючись їх впливу.''