Рильський Максим Тадейович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
зображення |
оформлення, вікіфікація |
||
Рядок 8:
'''[[w:Рильський Максим Тадейович|Максим Тадейович Рильський]]''' (*7(19) березня 1895 — †24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.
{{АБВ}}
== Цитати ==
== Б ==
* Як парость виноградної лози,<br />Плекайте мову. Пильно й ненастанно<br />Політь бур'ян. Чистіша від сльози<br />Вона хай буде. Вірно і слухняно<br />Нехай вона щоразу служить вам,<br />Хоч і живе своїм живим життям.<br />(«Мова», 1956)<ref>[http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=595&Itemid=89 До 20-ї річниці прийняття закону «Про мови в українській РСР». Вірші про рідну мову (Просвіта)]</ref>▼
* Безсмертя — хто поставить на коліна?<br />Нове життя нового прагне слова.▼
* У світі найкраще — визволення крик.▼
* Хто поверне в рабство ту країну,<br />Де стяг свободи затрепетав?▼
== В ==
* Є сотня мов, а правда лиш одна.▼
* Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…▼
* Викладати мову — це означає, передовсім, прищеплювати [[любов]] до мови.
* Вміє розставатись той, хто вмів любить.
* Коли зійдеться три українці, то це вже хор.▼
== Г ==
* І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.▼
* Гордість — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.
* Куди приходить мода, там умирає муза.<br />Яке ще там у біса горе,<br />Коли серця у нас живі?▼
== Є ==
* Хай сміються з нас, глузують —<br />Нам байдуже,<br />Бо замовкнуть, як почують<br />Слово дуже.▼
▲* Є сотня мов, а правда лиш одна.
* Спи, брате дорогий, товаришу і сину!<br />Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.▼
* Як гул століть, як шум віків,<br />Як бурі подих, — [[рідна мова]]…▼
== І ==
* Моя Батьківщина — це поле без меж…<br />Моя Батьківщина не знає — «назад»!<br />Вперед її кроки.▼
▲* І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.
== К ==
* Кожне серце<br />Має інший ритм одмінний,<br />Інший біль і іншу радість,<br />Інший стук і іншу кров…▼
▲* Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
* Коли слова для тебе — грище,<br />Звукосполучення нове, —<br />Тебе народ, суддя найвищий,<br />Марнописателем назве.
▲* Куди приходить мода, там умирає муза.<br />Яке ще там у біса горе,<br />Коли серця у нас живі?
== Л ==
* [[Література]] й народна [[поезія]] — рідні сестри, що взаємно збагачуються…▼
== М ==
* Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.▼
▲* Моя
== Н ==
* Немає мудріших, ніж народ, учителів;<br />У нього кожне слово — це перлина.
== О ==
* О пісне! Від народу кров і плоть…<br />Тебе ніхто не може побороть…
▲* Кожне серце<br />Має інший ритм одмінний,<br />Інший біль і іншу радість,<br />Інший стук і іншу кров…
▲* Безсмертя — хто поставить на коліна?<br />Нове життя нового прагне слова.
* Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.▼
▲* Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
* Особисте щастя залежить від щастя народу.
* Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.▼
== П ==
* [[Поет]] — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…
* Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар.
▲* Література й народна поезія — рідні сестри, що взаємно збагачуються…
== С ==
* Як хочеш від людей шаноби,<br />Любов і гнів бери у путь.▼
▲* Спи, брате дорогий, товаришу і сину!<br />Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
== Т ==
▲* Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати [[література]].
== У ==
▲* У світі найкраще — визволення крик.
== Х ==
▲* Хай сміються з нас, глузують —<br />Нам байдуже,<br />Бо замовкнуть, як почують<br />Слово дуже.
▲* Хто поверне в рабство ту країну,<br />Де стяг свободи затрепетав?
== Ч ==
▲* Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.
== Щ ==
* Щасливий воїн, що во ім'я миру<br />Свою підносить бойову сокиру,<br />Во ім'я правди кривду тне з плеча!
▲* Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…
== Я ==
▲* Як гул століть, як шум віків,<br />Як бурі подих, — [[рідна мова]]…
▲* Як парость виноградної лози,<br />Плекайте мову. Пильно й ненастанно<br />Політь бур'ян. Чистіша від сльози<br />Вона хай буде. Вірно і слухняно<br />Нехай вона щоразу служить вам,<br />Хоч і живе своїм живим життям.<br />(«Мова», 1956)<ref>[http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=595&Itemid=89 До 20-ї річниці прийняття закону «Про мови в українській РСР». Вірші про рідну мову (Просвіта)]</ref>
▲* Як хочеш від людей шаноби,<br />Любов і гнів бери у путь.
== Про Максима Рильського ==
== О ==
* О ні, не хочу ні Верлена,<br />ні Мореаса, ні Реньє!<br />Сьогодні Рильського натхненна<br />в моїй душі весна встає.
: <small>''(Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена…» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові. — С. 99)''</small>
|