Роман про людське призначення: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
оформлення |
||
Рядок 3:
'''Роман про людське призначення''' — третій роман [[Андієвська Емма|Емми Андієвської]] написаний з 1970 по 1980 рр. і виданий в 1982 році. 1984 року авторка одержала за цей роман літературну премію Фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів.
{{АБВ}}
== Цитати ==
== Б ==
* … бо коли вмирає людина, гасне зірка, а коли до ноги вирубують будь-який [[народ]] (не мій народ? — помиляєшся, — твій! — кожний народ, який вирубують, — твій!) за мовчазною згодою інших, удатніших (ох, ці [[українці]], чого ж їх не вирубувати, цих «рабів німих»? їх вимордовують мільйонами, а вони навіть кричати не вміють, як інші пискатіші! Чи інші — просто не чують: не в той бік вуха? вітер не той? а чутність — не тільки маршова, а й сфер, — завжди на боці сильного?), а коли до ноги вирубають будь-який народ (а його ж вирубують, Господи, як же його вирубують!), загниває душа всесвіту й розлітаються на друзки сонячні системи, а тоді на порозі Судний лень, і знову до нуля повертаються всі галактики…▼
** Там само. — С. 35.▼
== В ==
* Той, хто за остаточне, завжди програє.▼
** Андієвська Е. ''Роман про людське призначення''. — К.: «Орій» при УКСП «Кобза» 1992. — С. 9.▼
* …не виключене, що саме в цьому стремлінні: головою крізь мури до недосяжного — і міститься людське призначення, хоча людина того ц не знає, а часто й не хоче знати, покладаючися з лінощів на випадок або, коли вже дійсно повна безвихідь, на провидіння…▼
** Там само. — С. 13.▼
* …від кожної зайвої речі в помешканні заводиться лукавий, перетворюючи гостинну людину на скнару і відлюдка…
** Там само. — С. 17.
* … в Тадзьовому серці [[Київ]] ані трохи не поступався жодному вічному містові в світі — Київ витримав, а невідомо, чи [[Рим]] витримав би, якби в ньому триста років просиділи старші браточки…▼
* … червоні царі видушують весь український народ (б'ють та ще й плакати не дають), який попри тристалітнє перебування під братньою різалкою-чоботиськом не хоче перетворитися на росіян…▼
** Там само. — С.
* Надмір горя робить людину черствою, злою, зашарпаною й безжалісною, — раб, над яким свище батіг, не виплекає в собі шляхетства, для добра треба бодай малого просвітку, а надмір достатків — порожньою, байдужою до всього на світі або пихатою й гістеричною і — теж лютою і жорстокою.▼
== З ==
** Там само. — С. 21.▼
* [[Заздрість]] — це просто дірка в душі, і хоч би й скільки простягав людині, вражені заздрістю живих цілющих хлібів, вони незмінно обертатимуться на камінь, бо ніщо на світі не спроможне загатити прірву, розпанахану
* … кожна людина має право на свій унутрішній — нехай і який мікроскопічний — безлюдний острів…▼
** Там само. — С.
*
* Усі геркулеси на словах виявляють надмірну чутливість, бо ж безкарно товктися у чужій душі значно легше, ніж зносити мікроскопічну подряпину на своїй.▼
** Там само. — С. 25.▼
▲* …зло не терпить, коли з нього зривають личину, розпізнавши, чим воно є насправді, і намагаєть ліквідувати надто прозорливих свідків…
** Там само. — С. 33.
* … зрештою, може, й справді [[людина]] ніколи не бачить найсуттєвішого в іншій, орієнтуючися на випадкові, ніби характерні, а в дійсності поверхові, захисні ознаки, які тільки затемнюють і утруднюють розуміння іншої істоти?▼
▲* … бо коли вмирає людина, гасне зірка, а коли до ноги вирубують будь-який народ (не мій народ? — помиляєшся, — твій! — кожний народ, який вирубують, — твій!) за мовчазною згодою інших, удатніших (ох, ці українці, чого ж їх не вирубувати, цих «рабів німих»? їх вимордовують мільйонами, а вони навіть кричати не вміють, як інші пискатіші! Чи інші — просто не чують: не в той бік вуха? вітер не той? а чутність — не тільки маршова, а й сфер, — завжди на боці сильного?), а коли до ноги вирубають будь-який народ (а його ж вирубують, Господи, як же його вирубують!), загниває душа всесвіту й розлітаються на друзки сонячні системи, а тоді на порозі Судний лень, і знову до нуля повертаються всі галактики…
▲** Там само. — С. 35.
▲* … зрештою, може, й справді людина ніколи не бачить найсуттєвішого в іншій, орієнтуючися на випадкові, ніби характерні, а в дійсності поверхові, захисні ознаки, які тільки затемнюють і утруднюють розуміння іншої істоти?
** Там само. — С. 38.
* … серед українців переважають травоїди, а для самостійної держави, оточеної з усіх боків старшобратніми (найрізноманітніших відтінків із спільними чорносотенними нутрощами) залізобетонними щелепами, що затялися всіх українців перемолоти на росіян, треба більше м'ясожерів і сталевих ліктів, а не травоїдних просторікувань про любов до ближнього …▼
== К ==
** Там само. — С. 46.▼
▲* … кожна людина має право на свій унутрішній — нехай і який мікроскопічний — безлюдний острів…
▲* … в Тадзьовому серці Київ ані трохи не поступався жодному вічному містові в світі — Київ витримав, а невідомо, чи Рим витримав би, якби в ньому триста років просиділи старші браточки…
** Там само. — С.
* … людина на те вставлена у випадкові чарупки нації, кольору шкіри, успадкованих домовностей, уроєнь, жорстокости й глупоти, аби вона прийшла до себе, а цим самим до основи буття, крізь грудку болота, крізь найпроминальніше, крізь мотлох і непотріб, бо найвище лежить не лише поруч, а здебільшого в самому найницішому, найупослідженішому, і, щоб його розгледіти й засвітитися душею, треба нахилитися, не боячися закалятися, і тоді саме небо відкриється всередині, розсунувши в улещатованому мозку муровані, а насправді не стійкіші від мильної плівки перегородки…▼
== Л ==
* Людина до самої смерти має право вибору, що здатне переінакшувати перебіг світових подій, хоча цим правом рідко хто користується…▼
** Там само. — С. 188.▼
▲* … людина на те вставлена у випадкові чарупки нації, кольору шкіри, успадкованих домовностей, уроєнь, жорстокости й глупоти, аби вона прийшла до себе, а цим самим до основи буття, крізь грудку болота, крізь найпроминальніше, крізь мотлох і непотріб, бо найвище лежить не лише поруч, а здебільшого в самому найницішому, найупослідженішому, і, щоб його розгледіти й засвітитися [[душа|душею]], треба нахилитися, не боячися закалятися, і тоді саме небо відкриється всередині, розсунувши в улещатованому мозку муровані, а насправді не стійкіші від мильної плівки перегородки…
** Там само. — С. 89-90.
== Н ==
▲* Надмір [[горе|горя]] робить людину черствою, злою, зашарпаною й безжалісною, — раб, над яким свище батіг, не виплекає в собі шляхетства, для добра треба бодай малого просвітку, а надмір достатків — порожньою, байдужою до всього на світі або пихатою й гістеричною і — теж лютою і жорстокою.
▲** Там само. — С. 21.
▲* …не виключене, що саме в цьому стремлінні: головою крізь мури до недосяжного — і міститься людське призначення, хоча людина того
▲** Там само. — С. 13.
== П ==
* … почуття влади над іншою людиною неминуче тягне за собою ерозію душі того, хто цієї влади засмакував, навіть якщо ця влада не виходить за межі родинного кола…
** Там само. — С. 101.
* … чоловікові вистачає й звичайнісінького таланту, аби за відповідної наполегливости стати генієм, а жінці навіть за нібито поступового двадцятого століття треба народитися генієм, аби здобутися на сякий-такий талант, а тоді й розблязкують, ніби забракло здібностей…▼
== С ==
** Там само. — С. 105.▼
▲* … серед українців переважають травоїди, а для самостійної держави, оточеної з усіх боків старшобратніми (найрізноманітніших відтінків із спільними чорносотенними нутрощами) залізобетонними щелепами, що затялися всіх українців перемолоти на росіян, треба більше м'ясожерів і сталевих ліктів, а не травоїдних просторікувань про любов до ближнього …
▲** Там само. — С. 46.
* … сила, що рухає світом, безлика, …, вона, ця сила, лише на вихідних пунктах, якими вона проламується в людське життя, обертається на добро чи зло…
** Там само. — С. 109.
▲* Людина до самої смерти має право вибору, що здатне переінакшувати перебіг світових подій, хоча цим правом рідко хто користується…
== Т ==
▲** Там само. — С. 188.
▲* Той, хто за остаточне, завжди програє.
▲* Заздрість — це просто дірка в душі, і хоч би й скільки простягав людині, вражені заздрістю живих цілющих хлібів, вони незмінно обертатимуться на камінь, бо ніщо на світі не спроможне загатити прірву, розпанахану заздрісю.
▲** Андієвська Е. ''Роман про людське призначення''. — К.: «Орій» при УКСП «Кобза» 1992. — С. 9.
** Там само. — С. 258.▼
* Той, хто рветься знати наперед свою долю, втрачає силу на неї вирішально впливати, про що, звісно, мало хто здогадується.
** Там само. — С. 271.
== У ==
▲* Усі геркулеси на словах виявляють надмірну чутливість, бо ж безкарно товктися у чужій душі значно легше, ніж зносити мікроскопічну подряпину на своїй.
▲** Там само. — С. 25.
== Ч ==
▲* … червоні царі видушують весь український народ (б'ють та ще й плакати не дають), який попри тристалітнє перебування під братньою різалкою-чоботиськом не хоче перетворитися на росіян…
▲* … чоловікові вистачає й звичайнісінького [[талант|таланту]], аби за відповідної наполегливости стати [[геній|генієм]], а жінці навіть за нібито поступового двадцятого століття треба народитися генієм, аби здобутися на сякий-такий талант, а тоді й розблязкують, ніби забракло здібностей…
▲** Там само. — С. 105.
== Джерела ==
| |||