Сухомлинський Василь Олександрович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
оформлення |
||
Рядок 2:
'''Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський''' (1918–1970) — відомий український педагог.
{{АБВ}}
== Цитати ==
== Б ==
* Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.▼
* Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.▼
== В ==
* Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше, інженером можна стати за п'ять років, учитись на людину треба все життя.<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/rozdumy.htm ukrlife.org]</ref>
* Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе
▲* Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо.
== Д ==
* Нікчемність — рідна сестра підлості.▼
* Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.▼
* Справжня [[любов]] народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.▼
* Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.▼
* Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
* Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.▼
* Людина народжується на [[світ]] не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.▼
== Е ==
* Егоїзм — першопричина раку душі.▼
== З ==
* Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.▼
* Знання рідної [[мова|мови]] визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8</ref>.▼
== Л ==
* Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, [[радість]].
* Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.▼
* Совість — це емоційний страж переконань.▼
* Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.▼
* Роки дитинства — це насамперед виховання серця.▼
▲* Людина народжується на [[світ]] не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
* Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
* Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.▼
* Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.▼
* Людина така, яке її уявлення про [[щастя]].
▲* Егоїзм — першопричина раку душі.
== М ==
▲* Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
* Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.▼
* Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.▼
▲* Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.
* [[Музика]] — це мова почуттів.
▲* Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
== Н ==
▲* Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
{{Q|Цитата = Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі.▼
▲* Знання рідної [[мова|мови]] визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8</ref>.
Пригадаймо такі слова, як «оксамит», «перла», «намисто», «рушник», «хустка», «знамено»... Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як «світанок», «сонячний промінь», «весняний струмок», «голуба далечінь», «блакитна високість»... А скільки таких слів існує, і за кожним глибинна суть і краса!▼
У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, і, навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом.▼
Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.196</ref>}}▼
▲* Нікчемність — рідна сестра підлості.
== П ==
* Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.
▲* Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.
== Р ==
▲* Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.
▲* Роки дитинства — це насамперед виховання серця.
== С ==
* Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
* [[Слово]] — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…<ref>''Куньч З.'' Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7</ref>
▲* Совість — це емоційний страж переконань.
* Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.<ref>[https://maximum.fm/ukrayinska-mova-vislovi-citati-pro-ukrayinsku-movu-vidomih-pismennikiv_n136541 Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.]</ref>▼
▲* Справжня [[любов]] народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.
== Т ==
▲* Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.
▲* Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.
▲* Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.
▲* Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, — з усякого погляду справжня людина.
== Ш ==
* [[Школа]] — не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
* Школа стає справжнім вогнищем [[культура|культури]] тільки тоді, коли в ній панує чотири культи: культ [[Батьківщина|Батьківщини]], культ [[людина|людини]], культ [[книга|книги]] і культ рідного [[слово|слова]]<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 9</ref>.
▲{{Q|Цитата = Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі.
== Щ ==
▲Пригадаймо такі слова, як «оксамит», «перла», «намисто», «рушник», «хустка», «знамено»... Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як «світанок», «сонячний промінь», «весняний струмок», «голуба далечінь», «блакитна високість»... А скільки таких слів існує, і за кожним глибинна суть і краса!
▲* Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.<ref>[https://maximum.fm/ukrayinska-mova-vislovi-citati-pro-ukrayinsku-movu-vidomih-pismennikiv_n136541 Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.]</ref>
▲У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, і, навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом.
▲Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мово рідна, слово рідне!.. / Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.196</ref>}}
== Я ==
▲* Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
== Примітки ==
| |||