Нікколо Макіавеллі: відмінності між версіями

▲* ''Людині, котра прагне за всіх обставин бути доброчесною, залишається тільки гинути серед безлічі тих, хто недоброчесний.

▲* ''Людина не може примусити себе звернути зі шляху, на якому вона досі незмінно домагалася успіхів.

▲* ''Можна, гадається мені, вважати істинним, що доля розпоряджається половиною наших учинків, але керувати іншою половиною чи близько того вона дозволяє нам самим.

▲* ''Нехай доля розтопче мене, я подивлюся, чи не стане їй соромно.

▲* ''Не можна назвати [[доблесть|доблестю]] вбивство громадян, зраду, віроломство, жорстокість і нечестивість; усім цим можна здобути владу, але не славу.

▲* ''Один із нинішніх государів, котрого утримаюся називати, тільки й робить що проповідує мир та вірність, насправді ж тому й іншому щонайлютіший ворог; але якби він дотримувався того, що проповідує, то давно втратив би або могутність, або державу.

▲* ''Той, хто оволодіває державою, повинен передбачити всі образи, щоб покласти край їм разом, а не відновлювати день у день; тоді люди потроху заспокояться, і государ зможе, роблячи їм добро, поступово завоювати їхню прихильність. Хто вчинить інакше, з остраху чи з лихого наміру, той ніколи вже не вкладе меч у піхви і ніколи не зможе обпертися на своїх підданих, які не знають спокою від нових і безперестанних образ. Тож образи потрібно завдавати разом: чим менше їх розсмакують, тим менше від них шкоди; благодіяння ж корисно робити помалу, щоб їх розсмакували якнайкраще.

▲* ''Військо, яким государ захищає свою країну, буває або власним, або союзницьким, або найманим, або змішаним. Від найманих і союзницьких немає користі і вони небезпечні; ніколи не буде ні міцною, ні довговічною та влада, яка спирається на наймане військо, тому що найманці честолюбні, розбещені, схильні до розбратів, задерикуваті з друзями і боягузливі з ворогом, віроломні й нечестиві; поразка їхня відстрочена лише настільки, наскільки відстрочений рішучий напад; у мирний же час вони розорять тебе не гірше, ніж у воєнний — противник.

▲* ''Уми бувають трьох родів: один усе осягає сам; другий може зрозуміти те, що осягнув перший; третій сам нічого не збагне й осягнуте іншими зрозуміти не може''.

▲* ''Проте флорентійці, невдоволені такими умовами, закидали цілу Італію листами, повними скарг, де йшлось про те, що оскільки ні Господь [[Бог]], ні люди не бажали, щоб луккійці потрапили під кормигу флорентійців, вони, флорентійці, замирилися з ними; '''рідко буває, щоб хтось побивався за свого втратою майна, як флорентійці за незмогою прибрати до рук чуже.'''

▲|Цитата = Немає іншого способу уберегтися від лестощів, ніж дати зрозуміти, що вас не образять, сказавши правду; але коли кожен може сказати вам правду, ви втрачаєте їхню повагу.<ref>[[:s:it:Il_Principe/Capitolo_XXIII|«Державець» на Вікіджерелах]]</ref>

▲|Оригінал = Perchè non ci è altro modo a guardarsi dalle adulazioni, se non che gli uomini intendino che non ti offendono a dirti il vero; ma quando ciascuno può dirti il vero, ti manca la riverenza

▲|Коментар = «Державець»

▲|Інше = {{Цитата дня/Обрана|3 травня 2016}}

▲}}