Відмінності між версіями «Зеров Микола Костянтинович»

вікіфікація
(доповнення)
(вікіфікація)
{{Q|Цитата = ...існувала, без усякого сумніву, й одверта заздрість, та навіть ворожість, декого з молодої радянської інтелігенції до працівників науки і культури старшого покоління, які дістали свого часу добру освіту, вільно володвли старими й новими мовами, а може, навіть і пишалися своєю широкою ерудицією, а дехто — то й своїми блискучими ораторськими здібностями. А М[икола] К[остьович] саме ж таким і був. Можна припустити, що дехто з його літературних «одноборців» просто боялися його. І навряд щоб хто з отих привселюдно переможених і покладених на обидві лопатки міг коли-небудь забути і подарувати йому свою поразку{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=49}}.|Коментар = |Автор = Борис Матушевський}}
{{Q|Цитата = М. Зеров був літературознавцем, що відчував живий пульс творчости й знав живий сенс фактів, хоч би де схоплених у принагідному висвітленні. Він дав нам справжні зразки наукової критики — точне розуміння слова і думки письменника, якого досліджував, точне знання творів, про які писав і які «в умі» тримав — і жодного сумнівного аргументу, квапливої гіпотези, однобічного судження чи позірних фактів, за якими губилося б головне{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=39}}. |Коментар = |Автор = Євген Сверсюк}}
{{Q|Цитата = Не визнаючи це як своє завдання, у працях з історії літератури Зеров зламав народницькі канони українських класиків. У цьому сенсі завдання ставилося так само різко. як його ставили Євшан і «хатяни». Але основи деканонізації були іншими. Зерова цікавило не те, що «хотів» зробити той чи інший письменник, не його психологія, індивідуальність, «національна душа», свобода, воля тощо, а зміст текстів у контексті інших текстів, як українських, так і не українських, їхня відповідність чи невідповідність часові. Зеров чутливий до внутрішньої історії літератури, в якій не час чи бажання народу, а саме тексти породжують наступні тексти, отже чутливий до інтертекстуальності в широкому сенсі{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=43}}. |Коментар = «Дискурс модернізму в українській літературі» |Автор = [[Павличко Соломія Дмитрівна|Соломія Павличко]]}}
{{Q|Цитата = У кожного великого поета є свій «шифр», свій «код», свій індивідуальний міфосюжет, свій архетип, якщо скористатися з [[Карл Густав Юнг|Юнг]]ового терміна. Іншими словами, його поетичний світ містить певну іманентно задану структуру, яка зовсім не обов'язково лежить на поверхні. Спроба хоча б частково витлумачити структуру цього творчого світу (якщо йдеться про спадок Миколи Зерова, ми, природно включаємо в нього і переклади, і літературознавчі та всі інші його праці — весь авторський контекст...) жодним чином не має на меті знаходження якогось одного спільного знаменника і не виключає інших підходів. Тим істотнішою видається нам можливість знайти певну провідну нитку в контексті всього зеровського доробку, ланку, що пов'язує різні — в тематичномі і жанровому плані — частини цього творчого світу{{sfn|Стежачи за текстом|2019|с=44}}. |Коментар = З післямови до «Українського письменства» |Автор = Михайло Москаленко}}
 
== Джерела ==
3225

редагувань