Степ

Степ – це кліматична зона, яка лежить на південь від лісостепу і на північ від напівпустель.

Вікіпедія

Степ

Цитати

	Війна перервала роботи, обпалила степ. 14 вересня 1941 р. фашисти зайняли Асканію-Нова. Були розграбовані музей і бібліотека, вивезені до Німеччини найцінніші породи тварин, решту варварськи знищено: есесівці влаштовували на них полювання прямо в загонах, не випустивши навіть у відкритий степ. Заповідник фактично перестав існувати.^[1] — Про Асканію-Нову.
	— К.И.Сушко

	Рідний степ... Низько кланяюся і як син цілую твою прісну землю...^[1]
	Родная степь... Низко кланяюсь и по-сыновьи целую твою пресную землю...
	— Михайло Шолохов

	… степи, які ви гарні!^[1]
	... степи, как вы хороши!
	— Н.В.Гоголь.

Уявіть собі безмежний простір, укритий барвистим килимом різних квіток, які то утворюють складну мозаїку химерного поєднання, то являють собою окремі плями синього, жовтого, червоного, білого відтінків. Іноді рослинний килим настільки барвистий, настільки яскравий і строкатий, що починає рябіти в очах і зір шукає заспокоєння в далекій лінії горизонту, де там і тут видніються невеликі горбочки, кургани або де далеко за балкою вирисовуються темні плями кучерявих дібров...
У жаркий червневий день у повітрі не стихаючи гудуть незліченні бджоли та інші комахи, що перелітають з квітки на квітку; раз у раз кричать перепели і посвистують ховрахи. А вечорами все затихає, чути лише різкі дивні звуки деркачів, що поховалися у високій траві».^[2] — Так описує північний різнотравний степ відомий професор В. В. Альохін

	Я кажу степ, а думаю про асканійську цілину і маю на увазі її. Тільки її. Степ взагалі — поняття надто широке. Житель Північної Америки назвав би її прерією, Південної — пампою, австралієць — даундлендами, іспанець — дес’єртосом.^[1]
	— К.И.Сушко

	Я виріс у степу. Вона була до мене дуже щедрою та доброю. Я не знемагав у ній від спраги в спеку і не кочів від холоду в холоднечу. Грози та дощі, хуртовини та спека, морози та тумани приймав покірно та прихильно, ніколи ні на що не нарікаючи. Я бачив довкола себе землю, яка дала мені життя. Я не проводив межі між цілинною смугою та пшеничним полем, бо все це у нас називали степом, і я бачив степ. У степу я завжди відчував у собі бажання жити, не знаючи і не думаючи, звідки все це. Без степу людині не можна, як без лісу, без води, без сонця.^[1]
	— К.И.Сушко

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д К. И. Сушко. В степи заповедной. – К.: Урожай, 1988.- 7, 9, 12, 22, 28, 29 с. ISBN 5 – 337 – 00040 – 3
↑ О.В. Кожевніков. По тундрах, лісах і пустинях. - К.: Державне учбово-педагогічне видавництво "Радянська школа", 1950. - 145с.

[В_степи_заповедной.-1] а ^б ^в ^г ^д К. И. Сушко. В степи заповедной. – К.: Урожай, 1988.- 7, 9, 12, 22, 28, 29 с. ISBN 5 – 337 – 00040 – 3

[2] О.В. Кожевніков. По тундрах, лісах і пустинях. - К.: Державне учбово-педагогічне видавництво "Радянська школа", 1950. - 145с.

[1]

[2]