Сінан

Сінан (Абульменнан оглу Сінанеддін Юсуф (тур. Abdülmennan oğlu Sinaneddin Yusuf), відомий як тур. Mimar Sinan, тобто архітектор Сінан; 15 квітня 1489 — 7 лютого 1588) — турецький архітектор та інженер османської доби. За національністю вірменин або грек.

Сінан

Бюст Сінана в Анкарі.

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Я бачив пам'ятники, великі стародавні останки. З кожного розорення я дізнавався, з кожного будинку я поглинав щось. — Про свої подорожі під час військової кампанії у ролі яничара.

Про Сінана

	Покликала великого будівничого Коджа Мімар Сінана, який уже докінчив джамію султана Селіма і тепер споруджував найбільшу з османських мечетей — Сулейманіє, дивуючи всіх величчю будівлі, а ще більше — впертою повільністю в роботі. Сінан прибув до султанші без пишноти, в простому робочому одязі, мовби на знак жалоби по вмерлому шах-заде. Був старий, як завжди втомлений, з байдужими, мов у венеціанського художника, очима. — «Роксолана»
	— Загребельний Павло Архипович

	Сінан розумів безмовні запитання молодої зрозпаченої жінки, обережно розповідав їй про свої будівлі, про таємниці світу, які відкриваються його очам нез'ясовне, як осяяння. Сам у молодості немало потрудився для розширення меж османської держави, тоді несподівано видалася йому вся імперія схожою на коня: передні ноги відірвалася від землі, але нікуди не дострибнули, а задні навіки прикуті до каменя, не відірвуться, не ввійдуть у той камінь, самі ставши каменем, піднесеним над світом у відчайдушному замаху. — «Роксолана»
	— Загребельний Павло Архипович