Тертуліан
Тертуліан (бл. 160 — бл. 230) — філософ стародавнього Риму.
| Тертуліан | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
- Отже, що є Афіни Єрусалиму? Що є Академія — Церкві? Що є єретики — християнам? Наше встановлення — з портика Соломонового, а він і сам переказував, що Господа треба шукати у простоті серця. Так запам'ятають це всі ті, хто хотів зробити християнство і стоїчним, і скептичним, і платонівським, і діалектичним. У допитливості у нас немає потреби після Ісуса Христа, а в пошуках істини — після Євангелія.[1]
- Немудре світу обрав Він для осоромлення навіть самої філософії. Вона, звичайно, є матерія язичницької мудрості, безглузда витлумачниця божественної природи та встановленій. Якраз від філософії самі то єресі і отримують напучення…[1]
- Усе, що є негідним Бога, для мене є корисним. Я отримую спасіння, якщо не посоромлюсь Господа свого. Хто, казав Він, мене посоромиться, того і Я осоромлю. Окрім цих, я не знаходжу причин для сорому, що підказали би, що я, відкинувши сором, щасливо безсоромний та спасительно дурний. Син Божий розіп'ятий — це не соромно, бо не гідно сорому; і помер Син Божий — це абсолютно достовірно, бо ж нісенітниця; і, похований, воскрес — це безсумнівно, бо неможливо.[2]
Примітки ред.
Джерела ред.
- Петрушенко Віктор. Висловлювання та сентенції знаменитих філософів // Тлумачний словник основних філософських термінів. — Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. — С. 234—261. — ISBN 978-966-553-828-8