Фролова В'ячеслава Владиславівна

українська телеведуча

Фроло́ва В'ячеслава Владисла́вівна, також відома як Слава Фролова (народилась 9 червня 1976 року, Одеса) — українська телеведуча, журналістка, режисер, член журі телешоу «Україна має талант», на телеканалі СТБ.

Фролова В'ячеслава Владиславівна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про дитинство та юність ред.

  •  

З ранніх років відчувала, що прийшла у цей світ не просто так, лежить, мовляв, на мені велика відповідальність. Не знаю, як таке в мені проклюнулося, враховуючи об'єктивну реальність, політичний курс та систему, які зрівнювали всіх, стирали індивідуальність та погрожували розправою «дуже розумним». Легко мені не було, але офіційним представникам системи від мене теж діставалося на горіхи. Йоршистий характер, принциповість, зухвалість, помножені на погану поведінку, дислексію та дисграфію, вимотували всіх учасників подій, особливо мою маму.[1]

  •  

Як ти житимеш? Жоден документ нормально не заповниш: довідки, анкети, заяви. Було боляче чути цей вирок. Я так через біль і відповідала: "А мені не потрібно вміти писати, хіба що тільки одне слово". Вражений вчитель запитував: «І яке це слово?». - «Своє прізвище! Я стану великим скульптором, і єдине, що я писатиму в цьому житті - це своє прізвище під своєю роботою".[1]

  •  

Труднощі, через які мені довелося пройти в дитинстві та юності, зробили мене тією, якою я сьогодні є. Лабіринти випробувань, поневірянь, потреб, покарань та жорстокості, в яких перебували радянські громадяни та які вирощувалися нашою епохою – відмінна тренувальна база для людей з характером. До яких я себе зараховую.[1]

Цитати про життєві принципи ред.

  •  

Слово «благодійність» я не дуже люблю. Я вважаю, що поняття «робити добрі вчинки» та «ділитися» мають бути основою будь-якого здорового суспільства. Нормою. Іншими словами, розвивати у наших дітях, та й у собі розуміння того, що, роблячи добрий вчинок, ти допомагаєш насамперед собі. Я не знаю іншого легшого способу наповнити своє життя любов'ю та змістом, окрім як віддавати, не чекаючи нічого натомість.[1]

  •  

Своє життя я уявляю дорогою, в якій може статися все, що завгодно. Може, і відбувається. Так що я прямую.[1]

  •  

Моє слабке місце – дисципліна в режимі дня. Можливо, це пов'язано з тим, що в моєму житті були різні етапи: то школа з військовим режимом, то ранкові ефіри з підйомами о 3-й ранку, то по 12 годин у кадрі, то цілодобові розвороти Арт-Пікніков. Логічно, що в проміжках між проєктами на мене нападає богемний стиль життя, що дозволяє прокинутися о 12-й день або зранку приймати ванну зі свічками. Але надовго мене не вистачає, виникає чергова ідея, знімальний період, проєкт – і ось я вже у графіку, який відповідає новим завданням та цілям.[1]

Цитати про сім'ю ред.

  •  

Моя мама – системна людина. Вона любить порядок: щоб від дзвінка до дзвінка без запізнень, гроші на книжці, лише один запис у трудовій книжці, віддана, законослухняна жінка, ні грама авантюрності та пристосованості. Ніколи не забуду 90-х і всі трансформації, через які довелося пройти моїй мамі, викинутій з матриці. Озираючись, я задаюсь лише одним питанням: як їй вдалося не збожеволіти. Тоді ми пережили страшну бідність і навіть голод. Можливо, їй допомогла вижити відповідальність за мене. Тому для мене так важливо, що вона зараз щаслива і в неї є все, чого тоді була так зрадливо позбавлена.[1]

Цитати про успіх та негативний досвід ред.

  •  

...на сто невдач - одна удача. Просто про невдачі ми рідко говоримо, про них ніхто не знає. На увазі лише успіх. Ось і складається враження, що успішна людина – це алхімік, який має філософський камінь. Для того, щоб досягти якогось корисного результату чи відкриття, якісного, важливого та помітного для інших, ти змушений пройти через безліч спроб та невдач.[1]

  •  

Перше, що я роблю після того, як здобула негативний досвід і перебуваю в розібраному стані, я починаю в прямому розумінні слова поглинати. Літературу, музику, кіно. І творити. В'язати, малювати, ліпити, писати. Мені треба побути із собою. У цей момент мені не потрібні люди.[1]

Цитати про дітей ред.

  •  

У мене дві дитини, дві зовсім полярні особи. Хлопчик і дівчинка, чорний і білий, день і ніч, інтроверт і екстраверт. Загальної системи виховання я не маю. Педагогічна модель нашої сім'ї розробляється та зростає в процесі зростання самих дітей. Люблю їх безмежно. Але намагаюся свою любов висловлювати через підтримку міцного зв'язку з особистістю самої дитини, а не через задарювання, вседозволеність, сюсюкання. Але бувають у мене проколи, не без того.[1]

Цитати про роботу ред.

  •  

Моя поява на Новому каналі розпочалася з режисури. Один день я працювала як режисер монтажу, а наступного вже була ведучою. Пробувала себе у різних сферах телебачення, у тому числі й у новинах – в Одесі та кількох випусках на Новому каналі, коли ми пробували формат. Нині про це навіть згадувати смішно.[2]

  •  

Але на початку мого телевізійного зростання у мене був хороший досвід обламування крил - досить скандальне звільнення з «Підйому» на Новому каналі. Наступний рік мовчання в ефірі дав мені зрозуміти, що таке «ефірний наркотик», коли, присівши на «мідні труби», починаєш відчувати ламання, варто їм лише вщухнути. Тоді я зрозуміла, що мені потрібно зістрибувати з цього наркотику і реалізовувати себе і свої таланти в інших сферах, що мене цікавлять, а з телебаченням будувати виключно здорові стосунки.[2]

  •  

Свого часу в «Підйомі» нам доводилося виявляти дива фантазії. Ми з Сергієм Армішевим (нині ведучий радіо «Європа-Плюс» у Москві) були першими, хто почав рухатися у прямому ефірі у студії Нового каналу. Хоча ми не мали динамічних мікрофонів - ми ходили на «шнурах». Не було підказчиків – ми читали з аркуша. Не було підслуховування – ми не чули режисера. Телебачення тоді було дуже екстремальним. Але в ефірі народжувалося багато імпровізацій.[2]

  •  

Якщо є талант, цього достатньо, щоб сказати: «Я хочу, я спробую, я здатна. Якщо вийде, намагатимуся встояти на ногах». У моєму випадку або у разі успішніших працівників ЗМІ напевно діє той самий принцип. Буває, людина в ефірі ніяк не чіпляє, незважаючи на освіту, досвід та стаж. А інша людина – без досвіду, але від неї виходить талант і до неї тягнуться люди. Хоча я наполягаю, що освіта потрібна. Ведучому важливо мати багаж знань, щоб було що сказати та чим поділитися.[2]

  •  

Повинна зізнатися, що я не маю українських каналів. До речі, мої домашні не бачать моїх ефірних робіт. Каналів немає з кумедної причини. Я живу на Подолі в такому місці, де звичайна антена не приймає сигналу, а з «тарілкою» не виходить. Але я й не прагну їх побачити. Я більше інформації отримую з інтернету, оскільки немає часу поваляться на дивані та подивитися телевізор.[2]

  •  

Арт-пікнік – це великий всеукраїнський культурно-соціальний проект, який допомагає відповідальним та талановитим людям зробити наш світ, нашу країну кращою вже сьогодні. Вхід на Арт-Пікнік – безкоштовний. Якщо у вас намагаються взяти гроші за вхід на Арт-пікнік – вас дурять.[3]

Джерела ред.

Примітки ред.