Філянський Микола Григорович

Мико́ла Григо́рович Філя́нський (* 19 грудня 1873, Попівка — † 12 січня 1938?, Дніпропетровськ?) — поет, прозаїк, художник, геолог і музейний діяч.

Філянський Микола Григорович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  • І небо сковане, і скована земля
    Ні серця, ні душі не звуть небесні руна;
    Ні в лузі, ні в гаю ніхто не проспіва,
    Стоїть німий орган, замовкли в арфах струни.
(«І небо сковане, і скована земля…» // С. 94)
  • І тим, що згинули в зорі весінніх літ,
    Хрестів поставити в свій час ми не зуміли,
    Одна вечірняя вітає їх могили,
    Одна вечірняя віта їх заповіт.
(«Спить ряд могил…» // С. 51)
  • Того не вернеш, що минуло,
    І, поки щастя не заснуло, —
    На хвилях серця, хвилях дум
    Лови його недбалий шум…
(V. «Того не вернеш, що минуло…» // С. 39)
  • Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
    Пролинуть окликом вечірньої луни,
    А я все буду ждать і сумною порою
    Минулий кликать час колишньої весни.
(«І знов весна…» // С. 55)
  • Я знов один, я знов один
    Ніхто питать мене не стане,
    Ніхто питать мене не стане,
    Ніхто у душу не загляне —
    Я знов один…
(«Я знов один…» // С. 75)

Джерело

ред.
  • Філянський, Микола. Поезії. — К.: Радянський письменник, 1988. — 240 с.