Філянський Микола Григорович
Мико́ла Григо́рович Філя́нський (* 19 грудня 1873, Попівка — † 12 січня 1938?, Дніпропетровськ?) — поет, прозаїк, художник, геолог і музейний діяч.
| Філянський Микола Григорович | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
- І небо сковане, і скована земля…
Ні серця, ні душі не звуть небесні руна;
Ні в лузі, ні в гаю ніхто не проспіва,
Стоїть німий орган, замовкли в арфах струни.
- («І небо сковане, і скована земля…» // С. 94)
- І тим, що згинули в зорі весінніх літ,
Хрестів поставити в свій час ми не зуміли,
Одна вечірняя вітає їх могили,
Одна вечірняя віта їх заповіт.
- («Спить ряд могил…» // С. 51)
- Того не вернеш, що минуло,
І, поки щастя не заснуло, —
На хвилях серця, хвилях дум
Лови його недбалий шум…
- (V. «Того не вернеш, що минуло…» // С. 39)
- Я знаю, дні мої пролинуть надо мною,
Пролинуть окликом вечірньої луни,
А я все буду ждать і сумною порою
Минулий кликать час колишньої весни.
- («І знов весна…» // С. 55)
- Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто питать мене не стане,
Ніхто у душу не загляне —
Я знов один…
- («Я знов один…» // С. 75)
Джерело ред.
- Філянський, Микола. Поезії. — К.: Радянський письменник, 1988. — 240 с.
