Хохлаткіна Олена Анатоліївна

Олена Анатоліївна Хохлаткіна (28 січня 1968, Херсон) — українська та радянська акторка кіно та театру, народна артистка України (2008).

Хохлаткіна Олена Анатоліївна

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Найбільше мене зачарували гори і люди. Ми знаємо, що людина віддзеркалює ту місцевість, у якій мешкає. Я – людина степу, з Херсонської області. Це накладає на мене певні риси характеру. Людей гір неможливо розгадати. Ними можна тільки захоплюватися: мовою, традиціями, ставленням до родини. Я не раз плакала від зачарування, коли ми жили у садибі у пані Ганнусі. Майже на кожне свято у них за столом збиралася родина. А свят у них дуже багато: дні народження, поминальні дні, церковні свята. Найперше, вони кожну неділю вони ходять у церкву, одягають традиційний український одяг, вітаються з усіма на вулиці, - цього немає ні в Києві, ні в інших містах». — про враженні від різних регіонів України в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Донька – не продюсер і не режиссер, тому не мала змоги допомагати. Взагалі, це трохи інший напрямок акторської роботи: працювати зі світлом, з камерою – такого досвіду у мене не було. Я зверталася до доньки, коли вичитувала роль або сценарій. Запитувала, як мені що зробити: стати чи навіть дивитися. Мені здавалося, що все це запитати у режиссера на майданчику чи оператора – не те що не зручно, а навіть соромно. Тому до всього намагалася доходити самостійно, багато спостерігала, як працюють досвідченіші актори і їхній досвід собі забирала». — про доньку Оксану Жданову в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Легко. Дуже легко. Ще з молодості для мене режисер – бог. Він приходить, я дивлюся на нього, я чекаю його бачення, підтримую його. Це потім ми можемо дискутувати про деталі, відстоювати кожен своє бачення персонажа чи ролі. Але завжди режисер – це хазяїн вистави. І відповідальність вся на ньому». — про те наскільки легко сходиться із новими режисерами в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Це було у 1998-1999-у. Перед тим ми працювали сім'єю, із чоловіком Віктором Ждановим, у Херсоні. Режисером був Володимир Бегма із Києва. Ми навіть дружили сім'ями. Я в багатьох виставах грала, і центральні ролі. З цим режисером у мене розпочалося нове творче життя. Згодом він, на жаль, вимушений був піти з херсонського театру. Я ж ще молода, дурна, коли дізналася про рішення, питаю: «Володимире Володимировичу, що нам робити? Не залишайте нас». Він мудрий, старший, відповів: «Кожна людина вирішує для себе сама». На той час у Херсоні в театрі були складні відносини. Зараз не хочу про це говорити. І були дуже великі фінансові проблеми, всі отримували дуже мало. А загалом тоді спілкувалися театри, актори поміж собою, які працювали по всьому СНД. В Адигеї жив наш знайомий, який розповів про формування нового молодіжного театру у місті Майкоп. Бегма пішов, ми залишилися сиротами. Тож зібрали речі у валізу, взяли 4-річну Оксанку, тоді вона у нас була ще одна, – і гайнули туди. Для мене, як творчої особистості, і той досвід був цінним. Я спробувала тоді працювати з російським режисером, хоча він сам – адиг. Нам сподобалася його творча біографія, з якою познайомилися на відстані, - тому ми з легким серцем їхали. Він збирав акторів із усієї СНД. Утім, коли ти далеко від того місця, де все життя був із мамою, із родичами, - складно. Ми самі були на чужині, хоч нас і підтримували. Слава Богу, цей досвід дуже швидко закінчився, тому що адиги вирішили скасувати російський театр. Після такого рішення лише нас із чоловіком із усіх запросили у свій адигейський театр. Там було дві трупи: одна грала російською, інша – національною мовою. Але ми відмовились. І знову повернулися у Херсон. Нас взяли у театр, але вже з важким серцем. Я завагітніла сином, чоловік працював». — про переїзд з Херсона в Адигею і назад в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Десь через рік після повернення у Херсон ситуація майже повторилася. Марк Бровун формував трупу у масштабнішому Донецькому українському музично-драматичному театрі, який гримів по Україні. Марка Бровуна знали, поважали, в нього були гарні вистави – тому ми поїхали з чоловіком спочатку на оглядини у Донецьк, а потім – із речами. Там було зіграно дуже багато ролей. У Херсоні я отримала звання заслуженої артистки, а в Донецьку – народної, які мені дала Україна. Зараз є різне ставлення до звань, тому що, виявляється, їх можна купити. Мені за свої не соромно, свої я заслужила чесно - і дуже пишаюся цим. Грала Тьотю Мотю – за п'єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло». «Енеїда», за яку отримали Шевченківську премію, була масштабна, весела – візитівка театру. Це давно було. Я була тоді молода, худа і дзвінко співала Гандзю». — про півтора роки виступів у Донецьку в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Я не вагалася ні хвилини. Інакше бути не могло. Зовсім недавно було відео, коли уже у нинішньому часі повномасштабної війни росії в Україні зайди зривали у Херсоні тризуб. У мене відразу виникли паралелі із подіями у Донецьку вісім років тому. Тоді там був біснуватий натовп, який радів варварству. У Херсоні тишком-нишком зривали, без людей, але процес знімали на камеру. Для мене дуже болить ця історія. Бо у Донецьку я втратила своє житло, а в Херсоні своє житло втратила моя мама. Слава Богу, ми маму забрали ще восени до себе зимувати. Тому не довелося вибиратися з міста, де від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну не було ніяких зелених коридорів. Досі мама не розуміє, чому вона не може повернутися. Для мене Херсон – це Україна. Для мене Донецьк – це Україна. Мої діти там виросли, співали українські пісні, я їм українською співала колискові. Ми з Донецька роз'їхалися у 2014-му. Потім керівниця театру зателефонувала з інформацією про збір трупи. Я відповіла: «Вибачте, я не зможу». У нас весь попередній час дуже хороші стосунки були. Я була членом худради, часто і багато радилися до того. Але «днр»?.. Вибачте, я не буду працювати у цих трьох літерах. Ця російська напасть як саранча упала на голову нашої країни». — про рішення покинути Донецьк після його окупації в 2014 році в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Донька мені одного разу сказала: «А що, у мене вибір був?!». Вона виросла у театрі. Знала усі наші ролі напам'ять. Проте син у дитинстві майже жодної вистави не дивився. Йому було нецікаво. Приваблювали гримерні цехи, реквізиторські, де руками щось можна зібрати-розібрати. Професію з сином вибирали, обговорюючи різні варіанти. Рік шукали, що б йому було цікавим. Спробували операторство, пішли у школу при кінокомпанії. Постояв за камерою – і вступив у виш, щоби опанувати фах оператора». — про обрання професій дітьми в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Яка може бути конкуренція, якщо я граю жіночі ролі, а він – чоловічі? Я завжди пишалася тим, що Віктор центральні ролі грає, що йому все вдається». — про чоловіка Віктора Жданова в інтерв'ю Укрінформ Олена Хохлаткина, акторка театру і кіно. Театр в «днр»? Вибачте, я не працюватиму в цих трьох літерах (30 червня 2023 року)

«Це мені дає силу та енергію. Уявіть, скільки на цю сцену виходило прекрасних акторів. Вислів, що театр – храм, це ж дуже недарма. Для мене це сакральне місце, до якого ставлюся з великою повагою. Говорю зараз ніби високі слова, але я в них вірю, мені це близько». — про ритуал, який робить перед виставою: лежите на сцені в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«Мене з 2014 року почало дуже дратувати слово "тримайтеся". Воно нікому нічого не дає. Нікому. Єдине, що допоможе, – це люди, які не просто підтримують словами, а якимись справами – навіть простими. Я пам’ятаю, коли ми їхали з Донецька, заїжджали переночувати чи просто побачитися до знайомих. І кожен ділився тим, чим міг. Це було так зворушливо – ми не просили нічого. В нас було що їсти, але ті 200 гривень, які поклали в кишеню тихенько, ніколи не забуду – це такий знак єднання та підтримки. Дякую долі, що мені зустрічаються такі люди». — про зміна місця проживання в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«Виїхали майже всі з тих, кого запрошували працювати з інших театрів. Коли директор Марк Бровун формував трупу, запросив багато акторів з різних регіонів – з Івано-Франківська, Львова, Чернігова, ми переїхали з Херсона. Всі там зібралися десь у 2000 році. З Харкова були актори, з Дніпра. Скажу так: на рішення, виїжджати чи ні, впливало не тільки те, з якого ти регіону, людей могли тримати якісь обставини: родина, хвороба батьків, яких не перевезти з собою. Я не можу їх засуджувати. І знаю, що в їхніх головах немає "Слава Росії" і не було ніколи. Хоча достатньо працювало в театрі і тих, навіть серед молоді, хто ходив у футболках типу "люблю СССР". Це нас у той час дуже смішило, а хто знав, що потім будемо плакати». — про долю театру в Донецьку в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«Звичайно, все знаю. Квартира є, але думками я з нею майже попрощалася. У т.з. ДНР ухвалили нові закони, і тепер житло власників, які виїхали, мають право вилучати на користь "республіки". І заселяти туди інших господарів. Поки квартира стоїть, туди ходить людина, з якою дружу багато років, оплачує комунальні. Та людина теж довго трималася: не отримувала ні паспорта, ні інших документів. Шляхом якихось обманів або вигадок – відкрито відмовлятися не можна, бо зразу запідозрять. Вона відстрочувала, скільки могла. Дуже сумую за фотографіями – нашими з чоловіком, альбомами дітей – буду за них боротися. А все інше – в мене вже є. За десять років, які не мешкаю там, купила собі нові книги та інші речі. Була в моїй квартирі копія картини-ікони "Тайна вечеря" Леонардо да Вінчі, яку мені подарували – дуже подобалася. Коли їхала, хотіла забрати, а потім підійшла і попросила її оберігати дім. І чекати нас. У Києві ми всі ці роки винаймаємо житло, коштів, щоб придбати своє, не мали і не маємо. Ми вже двічі змінювали і квартири, і райони. Емоційно вони теж теплі, затишні – я все роблю для цього. Подали документ в Міністерство соцполітики, стали в чергу як внутрішньо переміщені особи. І вже на той час черга була дуже велика». — про втрачене житло в Донецьку та відсутність в Києві в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«Ось вони ось переді мною стоять на поличці. Зараз переведу їх в грошовий еквівалент: одна – це заміна вікон в будинку мами, інша – теж якісь важливі речі для сім’ї, вже не пам’ятаю. Але дуже вдячна за цю нагороду і була приємно здивована, коли дізналася, що так підтримали донецьку акторку, яка приїхала до Києва, і вже через рік отримала Пектораль. Пам’ятаю свою промову на нагородженні. Я хотіла поміняти всі свої нагороди та звання на мир в Україні. А тепер дуже чекаю "Золоту дзигу". На фейсбуці було повідомлення, що мене нагородили за роль матері у "Памфірі". Але статуетку поки не бачила, а дуже хочу.». — про нагороди в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«В однокімнатній квартирі пів року. Вона нас годувала, купувала теплі речі. Оксана вступила в університет ще до 2014 року, закінчила, залишилася в Києві, вже трошки працювала. А коли ми вже переїхали від неї – хто каструлю дав, хтось якусь чашку. Бо змоги щось купити в нас довгий час не було. Пам’ятаю, як стояла в черзі по гуманітарку на "Почайній" і просто переді мною закінчилися продуктові набори. Кажу дівчатам: "Ну, якщо вже приїхала, то давайте вам допоможу". Розбирала речі, сортувала їх. А потім мені привезли додому масло, яйця, борошно. Я для себе зробила тоді висновок: добро повертається швидко добром». — про підтримку донькою Оксаною Ждановою в перші місяці після переїзду до Києва в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«Закінчив школу в Києві, вивчився на оператора, працював якийсь час на телеканалі "1+1". Сам вислав резюме, дуже радів, коли запросили. Коли почалося вторгнення, на каналі сталося скорочення. Пів року був у пошуку роботи. Зараз працює в нашому театрі інженером з освітлення. Відповідає за світло в наших виставах, наприклад, у "Конотопській відьмі", про яку з вами говорили. Так вийшло, що вся моя родина має творчі професії. Як сказала Оксана в якомусь своєму інтерв’ю: "А в мене що, був вибір?» — про сина Павла в інтерв'ю ОBOZ.UA "У театрі Донецька, що кишів окупантами, кричали "Слава Україні!" Акторка Олена Хохлаткіна про втечу з окупації та зйомки з росіянами (11 грудня 2023 року)

«Раніше я погоджувалася майже на всі ролі, мені було цікаво, адже я була новою людиною в цій сфері. Я була не кіноактрисою, і мені треба було вчитися працювати з камерою, знайти себе на майданчику. Зараз потроху відроджується наша кіноіндустрія, я вже була на пробах. Від чогось відмовляюсь категорично, наприклад, від ролей матерів руських – дві пропозиції вже були, і я відмовилася. Крім того, були проби на закордонні проєкти: один – французького режисера, інший – режисерки з Латвії. Там ще йде визначальний період, але у мене є свої умови. Я одразу питаю, чи немає у їхній знімальній групі російських акторів? Зараз такі кардинальні зміни відбулися в мені, в нас, але я цьому дуже рада». — про ставлення до ролей в кіно в інтерв'ю телеканалу «Дім» Народна артистка України Олена Хохлаткіна: Я бомж, в мене немає житла (16 березня 2023 року)

«Так, зараз ми живемо в Києві. Так склалося — спочатку вимушено. Потроху звикаємо до цього міста, до цього ритму, до театру, який я вже, нарешті, можу назвати своїм, тому що в мене там з'явилися і ролі, і друзі. І я дякую театру Франка і керівництву, що в той період, коли я була розгублена, не знала, що робити — вони взяли мене в цей театр». — про перші кроки в Києві після переїзду з Донецька в 2014 році в інтерв'ю «Новинам Херсонщини» Олена Хохлаткіна: Херсон — Донецьк — Київ (2018 року)