Інгмар Бергман

І́нгмар Бе́ргман (швед. Ingmar Bergman; 1918–2007) — шведський режисер театру й кіно, сценарист, письменник, один із головних творців авторського кіно XX сторіччя.

Інгмар Бергман

Інгмар Бергман під час зйомок фільму «Сунична галявина» (1957)

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Маю сказати, що нема такого виду мистецтва, котрий мав би настільки багато спільного з кіно, як музика. Обидва впливають на наші чуття безпосередньо, а не через інтелект.

Ми ходимо колами, настільки обмежені нашими власними турботами, що більше не в змозі побачити різницю між істиною й брехнею, капризом ґанґстера і найчистішим ідеалом.

Наші соціальні відносини обмежені, здебільшого плітками та критикою поведінки людей. Це спостереження повільно підштовхнуло мене до ізоляції від так званого соціального життя. Мої дні минають на самоті.

Ніхто не в безпеці від релігійних ідей та конфесійних явищ. Ні ти, ні я. Ми можемо стати їхньою жертвою, коли найменше очікуємо цього. Це як грип або удар блискавки. Ти абсолютно безпорадний. Сьогодні я вважаю, що будь-який рецидив абсолютно виключений. Але я не можу сказати, що цього не трапиться завтра.

У мені 100% шведського... Хтось сказав, що швед – це наче пляшка кетчупу: нічого і нічого, а потім раз – і все одразу. Я думаю, що трохи схожий на це. І вважаю, що я швед тому, що люблю жити тут, на цьому острові. Ви не можете уявити собі самотність та ізоляцію в цій країні. Так, я дуже шведський – я не ненавиджу бути один.

Я був дуже жорстоким щодо акторів та інших людей. Я думаю, що був дуже-дуже неприємним в молодості. Якби я сьогодні познайомився з молодим Інґмаром, гадаю, то сказав би: «Ви дуже талановитий і я спробую допомогти вам, але я не думаю, що хочу з вами ще щось творити». Я не кажу, що зараз приємний, але гадаю, що в 50-х роках я повільно змінився. Принаймні сподіваюся, що змінився.

Я добре знаю про мою подвійну самосвідомість... Одна з них весь час під контролем; все сплановано і дуже надійно. Інша може бути дуже неприємною. Я думаю, що цей бік самосвідомості несе відповідальність за всю творчу роботу – він підтримує зв'язок з «дитиною». Він нераціональний, імпульсивний і надзвичайно емоційний. Можливо, це навіть не «він», а «вона».

Я кидаю спис у темряву. Це інтуїція. Потім повинен послати в цю темряву армію на пошуки списа. Це інтелект.

Я не хочу творити мистецькі роботи для публіки, яка сидітиме і насолоджуватиметься. Я хочу нанести цим людям маленький удар в спину, щоб обсипати їхню байдужість, щоби несподівано вразити їхнє самовдоволення.

Я хочу спробувати обмежити себе істиною. Це важко для старого, закоренілого мученика фантазії та брехуна, який ніколи не вагався надати правді таку форму, якої вимагав випадок.

Див. також

• Кіно

Джерела

• Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 779.