Джонатан Лівінгстон, мартин
«Джонатан Лівінгстон, мартин» (англ. Jonathan Livingston Seagull) — повість-притча американського письменника Річарда Баха. Повість розповідає про молодого мартина, який навчився літати, та присвячена самоудосконаленню і самопожертвуванню. Повість була вперше опублікована в 1970 році і швидко стала бестселлером не тільки в США, але й за їхніми межами.
Цитати
ред.Сенс життя в тому, щоб досягти досконалості і розповісти про це іншим[1]. |
Ти можеш знати все що завгодно, але поки ти не довів це на практиці, ти не знаєш нічого[1]! |
Для нас не має існувати жодних меж[1]. |
Будь-яка цифра — це межа, а досконалість не знає меж[1]. |
Продовжуй пошуки самого себе — ось що тобі потрібно, старайся щодня хоч на крок наблизитися до справжнього всемогутнього Флетчера[1]. |
Ми вправі летіти, куди хочемо, і бути такими, якими ми створені[1]. |
Не зневіряйся при розставанні. Прощання необхідне для того, щоб ви зустрілися знову. А нова зустріч, через мить чи багато життів, безсумнівна для тих, хто є друзями[1]. |
...Ми мусимо позбутись усього, що нас обмежує[1]. |
Кожен поворот, якого ти боїшся, — лише порожнеча, яка прикидається нездоланним пеклом[1]! |
Коли знаєш, що робиш, завжди виходить[1]. |
Живи так, як ти хочеш, і плати за це потрібну ціну, якою б вона не була[1]. |
Примітки
ред.