Час смертохристів: Міражі 2077 року

«Час смертохристів: Міражі 2077 року» — гостросюжетний політичний трилер, фантастичний роман-антиутопія про недалеке майбутнє, написаний Юрієм Щербаком та виданий у 2011 р. видавництвом «Ярославів Вал».

Цитати

Скоро від України навіть назви не залишиться. Оля придумала геніальну акцію: «Останній українець». Кожен, кому не байдужа наша доля, уявляє, що він — останній українець у світі. А для того, щоб цього не сталося, відповідним чином діє.

Ви не знаєте цієї землі, не знаєте її пісень, не знаєте, чому люди вмирали за цю землю. Тільки не думайте, що націоналізм — це ненависть до інших. Це любов — до себе, до свого народу і до інших. ... Я чув, з'явився такий рух — «Я останній українець». Це поразка. Ви уявіть, що ви — Перший українець у світі, що у вас все попереду. Почніть писати історію України з чистого аркуша. Чого вам не вистачає? У вас є чесне ім'я, бездоганна біографія. Вам довіряють люди. Вас знають на Заході. У вас і у вашого народу є не тільки майбутнє, але і блискуче минуле: Київська Русь. Велика держава, яка існувала тисячу років тому.

Написи прикордонної служби України суворо попереджали, що на території держави необхідно дотримуватися всіх її законів, правил та інструкцій, обов'язкових для іноземців; ще один щит інформував, що подорожні в'їжджають на територію «великої славянської єдності», і тому перевірки проводяться спільними російсько-українсько-казахськими командами. І щоб ні в кого не виникало сумнівів, кілька облуплених, застарілих плакатів, на яких білий, червоний, синій, блакитний і жовтий з зеленим кольори створювали химерний гібрид, закликали: «Наше майбутнє — УРОД». Нижче, для невігласів-іноземців, містилася розшифровка: «УРОД — Українсько-Російська Об'єднана Держава».

Цитати про роман

	«Час смертохристів» — гарний шпигунський фантастичний роман. Але мені особисто насолодитися ним завадило декілька «але». По-перше, звичний для сучасної української літератури образ героя-мачо, за широкою спиною якого ховаються бліді скромні та мовчазні жіночі персонажі. По-друге, низка стереотипів, які дозволяють діагностувати страхи сучасного українця правих вподобань. Тут і образ мусульман, які захопили Францію, і згадка про шкідливі китайські продукти, і довгі роздуми про справжніх-вірян-греко-католиків тощо. Одним словом, із політкоректністю тут не склалося: і це буде важко виправдати «суб’єктивним поглядом героя», бо роман написано від третьої особи.
	— Ірина Славінська

Див. також

• Час Великої Гри. Фантоми 2079 року