Чоловік, який вирощував комети

повість, книга

«Чоловік, який вирощував комети» (іт. L'uomo che coltivava le comete) — повість італійської дитячої письменниці Анджели Нанетті, опублікована у 2002 році. У 2003 році здобула спеціальну відзнаку каталогу «Білі круки».

Цитати

ред.
  •  

Відмовлятися від мрій не годиться, навіть якщо вони від нас ідуть[1].

  •  

Якщо вже на те пішло, то мрії покидають нас самі[1].

  •  

Без мрій нам не обійтися: лише вони й надають сенс нашому життю[1].

  •  

Якщо ти не вмієш чекати, то навіщо тобі сіяти комети?[2]

  •  

Може, причин почуватися нещасливим у мене й немає, та щастя це чомусь не приносить[3].

  •  

І як розповісти про те щастя? Воно ж бо не зіткане зі слів, а невловиме й невідчутне на дотик, легке й майже незриме, наче дим[4].

  •  

Мати батька — це дуже важливо. Батько всього вчить і робить так, що ти більше нічого не боїшся[4].

  •  

Вони разом засміялися, і він побіг, огорнутий маминою ласкою, якої з лишком стало б і на те, щоб нагріти їхню оселю, і на те, щоб розвіяти низькі сірі хмари, які чатували на нього відразу за дверима[4].

  •  

Міріам ані не здивувалася, ані не попросила пояснень; на відміну від пана Лоренца чи вчителя, слів вона не потребувала, бо читала у його серці[4].

Примітки

ред.

Джерело

ред.
  • Нанетті А.. Чоловік, який вирощував комети : повість / пер. з італ. Андрія Маслюха. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. — 152 с.