Чуковський Корній Іванович

російський дитячий письменник і поет

Корні́й Іва́нович Чуко́вський (справжнє ім'я Микола Васильович Корнєйчуков; 1882–1969) — російський письменник, перекладач і літературознавець українського походження.

Корній Чуковський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Ніколи я не вважав себе талановитим. Про своє письменство я невисокої думки, але я грамотний і роботящий.

 

Никогда я не считал себя талантливым. О своем писательстве я невысокого мнения, но я грамотен и работящ.[1]

  •  

Я взагалі ніколи нікого не слухався, ні дуреп, ні розумних, інакше я не написав би навіть «Крокодила».

 

Я вообще никогда никого не слушался, ни дур, ни умных, иначе я не написал бы даже «Крокодила».[1]

  •  

Ось я, якби в дорозі не перезнайомився з усіма людьми, та не в своєму купе, а в цілому вагоні, та не в одному вагоні, а в цілому поїзді, зі всіма пасажирами, скільки їх є, та ще з машиністом, кочегаром і кондукторами на додачу, — я був би не я. Я непосидючий, вертлявий, балакучий і цікавий.

 

Вот я, если бы в дороге не перезнакомился со всеми людьми, да не в своем купе, а в целом вагоне, да не в одном вагоне, а в целом поезде, со всеми пассажирами, сколько их есть, да еще с машинистом, кочегаром и кондукторами в придачу, — я был бы не я. Я непоседлив, вертляв, болтлив и любопытен.[1]

  •  

При створенні дитячих віршів розраховувати на натхнення не можна.

 

При создании детских стихов рассчитывать на вдохновение нельзя.[1]

  •  

Прочитайте, що пишуть американці про Толстого, або французи про Чехова, чи англійці про Мопассана — і ви зрозумієте, що духовне зближення націй — це бесіда глухонімих.

 

Прочтите, что пишут американцы о Толстом, или французы о Чехове, или англичане о Мопассане — и вы поймете, что духовное сближение наций — это беседа глухонемых.[1]

  •  

Щоб лист дійшов, потрібно починати його словами «Ми живемо чудово, радіємо щасливому життю, але…» і подальше будь-якого змісту.

 

Чтобы письмо дошло, нужно начинать его словами «Мы живем отлично, радуемся счастливой жизни, но…» и дальнейшее любого содержания.[1]

  •  

Мерзотники насамперед дурні. Бути добрим куди веселіше, цікавіше і врешті-решт практичніше.

 

Мерзавцы прежде всего дураки. Быть добрым куда веселее, занятнее и в конце концов практичнее.[1]

  •  

Коли читають вірші, перебивати можна лише в одному випадку: якщо загорівся будинок! Інших причин я не знаю!

 

Когда читают стихи, перебивать можно только в одном случае: если загорелся дом! Других причин я не знаю![1]

  •  

Я не люблю речей, мені анітрохи не шкода ні вкраденого комода, ані шафи, ані лампи, ані дзеркала, але я дуже люблю себе, що зберігається в цих речах.

 

Я не люблю вещей, мне нисколько не жаль ни украденного комода, ни шкафа, ни лампы, ни зеркала, но я очень люблю себя, хранящегося в этих вещах.[1]

Примітки

ред.