Шлях до кріпацтва

засадничий трактат з лібералізму Фрідріха Гаєка


Шлях до рабства або Шлях до кріпацтва (англ. The Road to Serfdom) — книга Фрідріха фон Гаєка, видана 1944 року. Мала істотний вплив на погляди Маргарет Тетчер і Рональда Рейгана. Одне з найвпливовіших та найпопулярніших видань, присвячених класичному лібералізму та лібертаріанству.

Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати ред.

  • Для великих апостолів політичної свободи слово «свобода» означало свободу від примусу, свободу від необмеженого застосування влади іншими, вивільнення від пут, які не залишають іншого вибору окрім покори наказам призначеного людині повелителя. Однак, обіцяна зараз свобода, це свобода від нужденності, вивільнення від примусу обставин, що неодмінно обмежує простір вибору для всіх нас. Свобода, в цьому сенсі, це лише інша назва влади або багатства.
  • Постать ворога — внутрішнього, такого, як «євреї» чи «куркулі», або зовнішнього — неодмінний засіб в арсеналі кожного диктатора.
  • Твердження «мета виправдовує засоби» розглядається в індивідуалістичній етиці як заперечення будь-якої моралі взагалі. У колективістській етиці воно є обов'язково головним моральним принципом.
  • Ми не можемо сьогодні засуджувати молодих людей, що віддають перевагу твердій зарплаті ризику підприємництва, бо протягом усього свого свідомого життя вони чують, що такий стан є й більш надійним, й більш моральним. Нинішнє покоління виросло за таких обставин, коли школа і преса робили все, щоб дискредитувати дух вільної конкуренції і уявити підприємництво як заняття аморальне, коли людину, яка найняла на роботу сотню інших людей, називали не інакше як експлуататором, а людину, яка командує такою ж кількістю підлеглих, - героєм.
  • Повернемось на хвилину до стану, який передує придушенню демократичних інститутів та створенню тоталітарного режиму. Цей етап характерний домінуванням загальної вимоги швидких та впевнених дій уряду, а розчарування від повільних та незграбних демократичних процедур веде до того, що на мету перетворюється дія заради дії. Саме тоді політичний діяч чи партія, які виглядають сильними та здатними до “рішучих дій” отримують максимальну підтримку. “Сильний”, в такому контексті, це не той, хто має масову підтримку, тому що саме в цей момент люди розчаровані неефективністю парламентської більшості. Чого люди очікують від такого лідера, це наявність такої підтримки, яка породжує впевненість у здатності здійснити все, що він захоче. Саме в цей момент на політичну арену виходить партія нового типу, створена за зразком воєнної організації.
  • Влада наді мною мультимільйонера, який живе по сусідству й, може бути, є моїм роботодавцем, набагато менше, ніж влада маленького чиновника, за спиною якого стоїть величезний апарат насильства і від чиєї примхи залежить, де мені жити і працювати. Але хіба мені потрібен дозвіл, щоб жити і працювати? І хто стане заперечувати, що світ, де багаті мають владу, краще, ніж світ, де багаті лише можновладці?
  • Якщо ми використовуємо даровану нам перемогу для того, щоб проводити в післявоєнному світі цю політику, результати якої були очевидні ще в 1939 році, ми дуже скоро виявимо, що перемогли націонал-соціалізм лише з метою створити світ, що цілком складається з таких «націонал-соціалізмів», що відрізняються один від одного в деталях, але однаково тоталітарних, націоналістичних і знаходяться в постійному протиборстві.

Критика "Шляха до кріпацтва" ред.

  • «Потрібні були драма Берлінської стіни і розпад СРСР, щоб зробити ці результати надбанням життєвої мудрості, і тепер мало хто сумнівається, що централізоване планування - це дійсно "шлях до кріпацтва", як назвав свою блискучу полемічну роботу 1944 р. Фрідріх А. Гайек »

Мілтон Фрідман

Цитати з видання 2022 "Шлях до рабства" ред.

Розділ 1. Забутий шлях ред.

  • За останню чверть століття, поки привид тоталітаризму не перетворився на реальну загрозу, ми поступово віддалялися від фундаментальних ідей, на яких було побудовано європейську цивілізацію. ... Ми поступово відмовилися від економічної свободи, без якої раніше не існувало особистої та політичної свободи. (С. 24)
  • Сучасний рух до соціалізму означає рішучий розрив не просто з нещодавнім минулим, а і з процесом розвитку західної цивілізації загалом. (С. 24)
  • Зауважимо, що головні риси індивідуалізму, який виріс із християнства та класичної античної філософії, уперше були розроблені в епоху Відродження і відтоді виросли і розширилися в західну європейську цивілізацію з її повагою до особистості як такої, що означає визнання для кожної особи верховенства її поглядів і смаків, хай які вони специфічні, а також переконання в тому, що всім людям бажано розвивати свої індивідуальні таланти і схильності. (С. 25)
  • Із торгових міст північної Італії купці, торговці поширювали нові погляди на життя на захід і на північ, через Францію та південно-західну Німеччину в Нідерланди і на Британські острови, укорінюючись скрізь, де не було політичної деспотії, здатної їх задушити. У Нідерландах і Британії нові погляди тривалий час розвивалися повноцінно й уперше змогли стати основою соціального і політичного життя цих країн. (С. 25)
  • Переконливі аргументи на користь економічної свободи виникли як результат вільного розвитку економічної діяльності - назапланованого й неочікуваного побічного продукту політичної свободи. (С. 26)
  • Мабуть, найважливішим результатом вивільнення енергії кожної людини був неймовірний розквіт науки, який поширився з Італії до Англії і далі, слідом за ідеологією особистої свободи. (С. 26)
  • Як це часто буває, вороги нашої цивілізації розгледіли її головні риси краще, ніж більшість прихильників. «Вічна хвороба Заходу, бунт індивіда проти виду», як її визначив відомий ідеолог тоталітаризму XIX століття Оґюст Конт, насправді була силою, яка створила нашу цивілізацію.(С. 26)
  • Скрізь, де зникали бар'єри на шляху вільного використання їхньої винахідливості, люди швидко одержували можливість задовольнити свої потреби, кількість яких постійно зростала. (С. 27)
  • На початку XX століття робітник на Заході досяг такого рівня матеріального добробуту, безпеки й особистої незалежності, який сто років тому вважався майже неможливим. (С. 27)
  • Фундаментальний принцип, сфера застосування якого не обмежена, полягає в тому, що організація нашої діяльності має максимально спиратися на спонтанні сили, що діють у суспільстві, і якомога менше покладатися на насильство. (С. 27)
  • Ліберал ставиться до суспілсьства, наче садівник, що доглядає рослину, і щоб створити найкращі умови для її росту, він має знати про неї якнайбільше. (С. 28)
  • ... саме успіх лібералізму став причиною його занепаду. Дивлячись на досягнуті успіхи, людина більше не погоджувалася толерувати залишки зла, які здавалися нестерпними й непотрібними. (С. 29)

Джерела ред.

  • Фрідріх А. Гаєк. Скорочена версія для журналу "Читацький оглядач" книги Шлях до кріпацтва, Переклад з англійської: ГО "Ціна держави". Київ: ГО "Ціна держави", 2016. 76 стор.
  • Фрідріх Гаєк. Шлях до рабства / пер. з англ. Сергій Рачинський. - К. : Наш Формат, 2022. - 208 с.