Штефан Аліна Сергіївна

	Аліна Штефан
	Стаття у Вікіпедії

Штефан Аліна Сергіївна — українська письменниця, журналістка, книжкова оглядачка, за фахом — лікарка, медична генетикиня.

Цитати ред.

Мені здається, привчання до читання не буває. У нас принаймні це був лише повтор за дорослими. Коли старша донька була маленькою, у мене навіть телефона мобільного не було, і ми насправді всюди читали. Читали в потязі, коли їхали до бабусі, читали на зупинці, читали на прогулянці... Не можна привчити якимось чином це робити інакше, ніж читати разом. Читаєш разом з дитиною – і дитина отримує від цього якусь емпатичну теплоту, що ви разом проводите час. Якщо саме так проводити час з маленькою дитиною, то в неї закріплюється: читання – це щось приємне і тепле. Мені здається, у дітей інтерес спершу не до історій, а до перебування разом з дорослим. А далі вже підключається садочок або школа. Якщо там звертають їхню увагу на книжки, на читання як на важливу частину щоденного життя, то тоді з цим – складається ^[1]

Якщо дорослі в родині не читають для свого власного задоволення, якщо дитина не бачить когось дорослого з книжкою, то вона не буде цього робити й сама. Не буде, бо діти наслідують нас, а не роблять те, що ми кажемо. Вони роблять те, що бачать. Том дуже важливо, щоб читання в родині було складовою дозвілля й було для задоволення – тоді більше шансів, що дитина це теж вважатиме це задоволенням ^[1]

Найскладніше – адаптувати наукову інформацію для дітей, обрати щось головне, адже біотехнології – це насправді неосяжна галузь. Не можна розповідати про біотехнології, не розкривши тему молекулярної будови ДНК, її реплікації та транскрипції. І це треба зробити так, щоб це був не підручник. Має бути проста, цікава та образна подача ^[2]

Дуже боляче зараз, під час війни, проводити паралелі з нашою реальністю, але діти бачать на власні очі, що непокарані злочини в історії повторюються ^[3] — про сприйняття голодомору

З творів ред.

Фантастична історія може початися з будь-чого. Навіть зі звичайного собаки, який щодня в будь-яку погоду гуляє зі своєю господинею^[4] — з книги "Мармуровий пес"