Юрковська Олена Юріївна

Юрковська Олена Юріївна (27 вересня 1983, м. Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР) — українська біатлоністка, лижниця; заслужений майстер спорту України; Герой України (2006). Багаторазова чемпіонка Паралімпійських ігор (2006, 2010). Кавалер ордена княгині Ольги I, II, III ступеня.

Юрковська Олена Юріївна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Хотілося б покращити результат ігор у Турині, бо тоді я завоювала чотири золотих, по одній срібній та бронзовій медалі. Але радію тому, що маю. Ця Паралімпіада була надзвичайно складною, тому не скажу, що на такий результат ніхто не очікував. Хоча розраховували, звісно, на багато більше. Було настільки складно, що тренери, команда та наші рідні раділи кожній завойованій медалі. Як на диво, відчуття, що виступаю на Параолімпійських іграх у мене не було, тобто без жодних хвилювань та переживань. Було іноді так, що я навмисно себе налаштовувала на переживання, щоб викликати у себе якийсь страх перед стартом. Та в цілому була надзвичайно спокійною. Під час етапу Кубка світу у Ванкувері, ще до почату ігор, ми встигли випробувати траси. Тоді вони мені здалися не надто складними, але не такими вже й простими: підйоми, на яких потрібно посилено попрацювати, змінюють спуски, де можна трішечки перепочити. Але важко не так через траси, як через погодні умови, тому що погода могла різко помінятися, буквально за 5—10 хвилин. Бувало так, що просто не вгадували, як краще змазувати лижі, бо налаштувалися на мороз, а коли виходили на старт, починався дощ. Та під час гонки не можна ж поміняти лижі і перемазати їх, тому це і викликало труднощі. Окрім погоди, трішки заважало те, що ми не зовсім вийшли на пік спортивної форми, коли можна викластися на всі сто, хоча відчували себе досить добре. — про результати виступів на Паралімпійських іграх 2010 року Як вона перемагала (31 березня 2010 року)

Можливо, просто люблю стріляти. А починала я з волейболу, першу перемоги здобувала ще на шкільних змаганнях. Він і тепер для мене — хороша розрядка. Але зараз я роблю ставку на зимові види — лижні гонки та біатлон. А на дозвіллі обираю активний відпочинок. Люблю кататися верхи на конях, їздити з друзями на риболовлю. А в 2006 році після Паралімпіади в Турині я здійснила свою давню мрію — стрибнула з парашутом. Враження просто чудові, отримала масу задоволення і багато адреналіну. — про заняття різними видами спорту Як вона перемагала (31 березня 2010 року)

Передусім це мої близькі та чоловік. Коли я була у Ванкувері, ми щодня зв’язувалися з ними по скайпу, вони говорили мені не печалитись, переконували, що я молодець, по-різному бувало. Але такий зв’язок, хоч і на відстані сотень кілометрів, завжди додає сил і надихає боротися до кінця. — про власну моральну опору та підтримку Як вона перемагала (31 березня 2010 року)

По-перше, стимулює сам інтерес до шаленого ритму змагань, бо коли виїжджаєш на старт, отримуєш море адреналіну. Можливо, саме гонитва за таким адреналіном і викликає мою любов до спорту. По-друге, на хобі сил не потрібно, бо саме так я відпочиваю, наприклад, виїжджаючи з рідними на природу чи катаючись верхи. Сили я беру вдома, хоч мені не вдається просто відлежатися і відпочити, байдикуючи (та це й не для мене), спілкування з рідними та близькими все ж робить свою справу. А оскільки зараз я роблю ремонт у квартирі у Вишневому, то намагаюся викроїти якийсь день, щоб завершити його, бо тягнеться він уже три роки. Мабуть, частину коштів, які нам уже пообіцяли перерахувати за здобуті медалі, витрачу на ремонт. А потім знову поїду на спортивні збори, і все почнеться знову — щоденні тренування, поїздки на міжнародні змагання і, сподіваюся, здобуття нових нагород. — про стимулу та джерела сили і на спорт, і на хобі Як вона перемагала (31 березня 2010 року)