Юрій Клен

український поет, перекладач, літературний критик

Юрій Клен (справж. О́свальд Бу́рґгардт (1891 — 1947) — український поет, перекладач, літературний критик.

Юрій Клен
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  • Веселий вересень у лісі
    Повісив ліхтарі,
    І сонце на злотистім списі
    Гойдається вгорі.
(Осінь // С. 59)
  • І знов (на літа чи віки?)
    Зчорнілий край, дощами змитий,
    І над полями вітряки...
    Знов невідкличність і руїна...
    О, казнь незримої руки!
    О, ч е т в е р т о в а н а Вкраїно!
(Україна // С. 97)

«Попіл імперій» (1943—1947)

ред.
  • Ми у руці тримаєм тільки зерна;
    гаїв не бачимо, що з них зростуть
    і зашумлять зеленим верховіттям.
(Попіл імперій // С. 132)
  • Невже, часам віддавши тлінну дань,
    ніде ніщо не лишиться назавжди?
    А ми самі — лише прудкий потік
    химер, мінливих настроїв, уявлень?
(Попіл імперій // С. 133)
  • Життя — як дим: його рука не вловить.
    Та знай: з усіх «сьогодні» і «тепер»
    лиш сила таємничої любові
    тебе несе до вічних стратосфер.
(Попіл імперій // С. 134)
  • Всі сумніви навіки заспокоїв,
    хто добре політграмоту засвоїв.
    Як вільно й легко жити без думок,
    коли нам визначено кожний крок.
(Попіл імперій // С. 175—176)
  • Вітаймо ж цю добу колонізацій,
    добу нечуваних екстермінацій,
    талантів, партій, напрямків і сект, —
    добу, що ліквідує інтелект.
(Попіл імперій // С. 176)
  • Нехай мої часи були лихі,
    та не були вони такі ще підлі,
    такі до скарг і до благань глухі,
    і тих пісень, які вже всім набридли,
    від нас не вимагали владарі,
    не їздили на людях, як на бидлі.
(Попіл імперій // С. 194)

Джерело

ред.
  • Клен, Юрій. Вибране / Упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Коваліва. — К.: Дніпро,1991. — 464 с.