Яворівський Володимир Олександрович

Володи́мир Олекса́ндрович Яворі́вський (нар. 1942) — український письменник і політик.

Яворівський Володимир Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Душа прагне зрозуміти, чому їй дісталося саме це тіло.

• За такого півня деякі непоказні курочки готові нести писанки.

• Жити-то можна, але проблема в тому, щоб вчасно померти.

• «Камо грядеші?» Та не панікуйте, ми нікуди не йдемо. Чекаємо манни небесної.

• Коли б коса на камінь не натрапила, камінь завжди готовий до цього.

• Лише перед в'язнем тюремник почуває себе вільним.

• Ми вже не раз відроджувалися. Щоб катам було видніше, кого відстрілювати насамперед.

• Насолоджуємося свободою слова. А діла?

• Нашу націю кілька століть перевертали з ніг на голову, тому серед нас так багато перевертнів.

• Ми мусили співати, щоб вороги не чули, як стогне і плаче решта нашого народу.

• Пішли в народ, повернемося після смерті.

• Тіньова економіка в Україні обслуговується тіньовою політикою серед білого дня.

• Українська гласність: гомоніть, гомоніть собі, воно мені не заважає.

• Слава не лише Україні! Слава тим, хто не зневірився в її майбутньому!

• Сьогоднішня Україна: крик душі і мовчання розуму.

• Сама свобода нікому нічого не дає. Це лише стан душі людини, який дає можливість домогтися навіть неможливого.

• Хрести на могилах — як знаки додавання між минулим і майбутнім.

• Я постаршав ще на одну істину.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001